За функційним призначенням домофони поділяються на дві групи: одноабонентні (найчастіше встановлюються в офісах) і багатоабонентні (для багатоквартирних будинків). Оскільки прилади цих груп мають істотні розходження за конструктивним і схемним виконанням, відрізняються сервісними можливостями, вартістю, особливостями монтажу й обслуговування, розглянемо їх по черзі.
Одноабонентні домофони застосовуються для організації систем контролю доступу в офісах фірм, на складах, що охороняються, а також у тих місцях, де необхідно організувати зв'язок між вхідними дверима й охоронцем. Дуже низька вартість ($100–150, включаючи електромагнітний замок), доступна навіть для самих дрібних фірм, зробила подібні пристрої розповсюдженими практично скрізь. Оскільки ціна невелика, головною вимогою до устаткування стає надійність і вандалозахищенність. Якщо високий рівень надійності забезпечується практично всіма серйозними виробниками (схемне виконання офісних домофонов максимально спрощене), то високий рівень захищеності не завжди задовольняє вітчизняним вимогам. Особливо це стосується імпортних виробів, розрахованих на роботу в набагато більш "м'яких" умовах.
Цікава перспектива розвитку офісних домофонів — об'єднання їх в одному блоці з яким-небудь сучасним електронним ключовим пристроєм (наприклад, зчитувачем магнітних чи "чіпових" карт). Сучасна елементна база дозволяє вирішувати такі задачі в комплексі, а великий вибір різноманітних ключових пристроїв (від найпростіших і дешевих із ключами у виді оптичних карток до глобальних систем з пам'яттю на велике число індивідуальних ключів на основі пластикових карт) дає широкий простір для творчості виробників електронного устаткування.
Багатоабонентські домофони встановлюються, як правило, у багатоквартирних будинках, а іноді й у великих офісах (див. рис. 1.61 а). Багатоабонентський домофон — дуже складний електронний пристрій, що містить велику кількість вузлів і елементів і працює в дуже складних експлуатаційних умовах. Схемні рішення, що застосовувалися до останнього часу, і комплектуючі перетворювали блок електроніки (особливо для великого числа абонентів) у велику металеву шафу, щільно набиту електронними платами. Подібного роду системи, як правило, мають дуже невисоку надійність.
а).Вигляд з двору
Рис.1. 60 — приклад установки домофона на двері;
Тільки з появою на електронному ринку дешевих і продуктивних мікропроцесорів з'явилася можливість зробити якісний стрибок у конструкції багатоабонентських домофонів, що дозволяє звести до мінімуму кількість застосовуваних комплектуючих, різко підвищити надійність, мінімізувати розміри, зменшити витрати на обслуговування й істотно розширити функціональні можливості устаткування. Найбільш досконалі моделі мають всього одну (!) друковану плату невеликих розмірів, нерідко установлювану безпосередньо в блоці виклику, і дозволяють будувати системи з дуже великим числом абонентів (до 256).
Системи на основі мікропроцесорів мають такі складні функції, як багатоквартирний кодовий замок (режим, у якому відкривати вхідні двері мешканці будинку можуть кожний своїм власним цифровим кодом із клавіатурного пристрою; при цьому індивідуальний код мешканці змінюють самостійно), а також підключення достатньо складних сучасних електронних ключових пристроїв для відкривання електромагнітних замків, які по своїй конструкції не мають механічних ключів. Застосування мікропроцесорів дозволило також створити системи, максимально прості в монтажі й обслуговуванні завдяки зміні системи прокладки кабелів.
Лінійна система. Від блоку електроніки в кожну квартиру протягається окремий провід. Такі системи звичайно мають мінімальну вартість устаткування, але найбільш складний і дорогий монтаж, тому вони застосовуються на об'єктах з числом квартир близько 20 — для більшого числа квартир прокладання величезної кількості кабелів стає економічно недоцільним.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.