Третьою реалізацією методу ідентифікації по візерунку сітківки ока є розробка фірми «Eyedentifi» — прилад ICAM 2001. У ньому використовується камера з електромеханічним сенсором, що з невеликої відстані (менш 3 см) вимірює природні відбиваючі і поглинаючі характеристики сітківки. Користувач тільки дивиться одним оком на зелений кружок усередині приладу. Для запису картинки очної сітківки використовується випромінювання лампочки потужністю 7мвт із довжиною хвилі 890 см, що генерує випромінювання в близькій інфрачервоній області спектра. Ідентифікація сітківки виконується по аналізу даних відбитого сигналу. Особа може бути опізнана з абсолютною точністю з 1500 інших менш чим за 5 секунд. Один прилад ICAM 2001, якщо він встановлений автономно, має об’єм пам'яті на 3000 чоловік і 3300 зроблених дій. При використанні в складі мережі, обмежень для роботи в режимі збереження інформації і звітності не існує. Усі три розглянутих реалізації можуть працювати як автономно, так і в складі мережних конфігурацій.
Незважаючи на великі переваги цього методу (висока надійність, неможливість підробки), відносно низька пропускна здатність, обумовлена великим часом аналізу й ухвалення рішення, обмежує область його застосування. [4]
1.3.3.5. Розпізнавання по зображенню обличчя.
Новим напрямком контролю доступу, що розвивається, стало використання комп'ютеризованих систем із застосуванням відео- і фотозображень для розпізнавання по обличчю. В даному випадку процес ідентифікації безконтактний, тому він може ефективно використовуватися в різних ситуаціях не привертаючи до себе уваги. Використання всього обличчя для автоматичної ідентифікації є складною задачею, тому що зовнішність постійно змінюється. Зачіска, положення голови, вираз обличчя, збільшення камери, освітлення — усе це створює відмінності від того зображення, що було записано раніше на відеострічці. Однак ці труднощі були переборені при розробці системи NeuroMetric (див. рис. 1.53), уперше представленої в 1992 році. Система містить дві чорно-білі відеокамери, а отримані з них зображення оцифровуються. Програма дозволяє установити масштаб зображення обличчя, розгорнути його в ту чи іншу сторону і перетворити його в набір цифрових кодів для порівняння з набором кодів, записаних на жорсткому диску. Систему 1992 року можна установити навіть на 386 або 486 комп'ютері. Швидкість визначення може складати до 20 облич у секунду. Наявність двійників може обдурити таку систему так само, як і людину. Однак для системи імовірність такої події набагато менше, тому що при аналізі враховуються багато дрібних деталей і особливостей. [19]
Існує кілька технологій ідентифікації по обличчю. У 1980 році, базуючись на підтримці правоохоронних органів і уряду, у Массачусетському інституті технологій були початі дослідження в області ідентифікації обличчя для автоматизації і збільшення ефективності пошуку злочинця по фотографії. Результатом цих досліджень стала поява Eigenface-технології. Після аналізу одного мільйона обличч, Eigenface-система створила «стандартне» обличчя, що використовується як основа для порівняння. Особливістю цієї технології є те, що кожне конкретне обличчя задається як деяка комбінація 125 характеристик обличчя на основі «стандартного». Це і пояснює той факт, що для розміщення великої бази даних не потрібно великого об'єму пам'яті. Наприклад, з використанням Eigenface-технології, для збереження інформації про 100000 зображень, необхідно 1,758 Мбайт пам'яті. Особливості Eigenface:
— система працює в безконтактному режимі і не привертає уваги досліджуваної людини;
— система обробляє відеозображення від звичайних телекамер, використовуваних у системах телеспостереження;
— пропонує активне і пасивне розпізнавання зображення в реальному масштабі часу;
— при ідентифікації використовуються тільки визначені характеристики замість повних зображень, що значно зменшує час аналізу. Наприклад, при використанні 233 МГц процесора в секунду може бути проаналізовано більш 1000 зображень.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.