Інформація про відвідувача також може бути записана у виді штрихакоду (див. рис. 1.31). Зчитування штриха-коду виконується різними оптичними системами, робота яких ґрунтується на вимірі інтенсивності відбитого світла від чорних і білих смуг коду. Для зчитування штриха-коду використовується найрізноманітніша по складності і виконанню апаратура в ручному і стаціонарному виконанні.
Ручні скануючи пристрої розділяються за принципом роботи на контактні і дистанційні. У контактних пристроях робочим органом є світлове перо, що пересувається безпосередньо по поверхні штриха-коду. У дистанційних пристроях використовується лазерний або інший оптичний промінь, що зчитує код з відстані до 1 метра (навіть у прозорому упакуванні).
Стаціонарні пристрої вимагають рух картки зі штрих-кодом уздовж пристрою, що зчитує, з постійною швидкістю, що доставляє деякі незручності.
Виробляються такі картки на будь-якому друкованому пристрої, і підробляються простим копіюванням на ксероксі.
Рис.1. 30 — Магнітна карта Рис.1. 31 — Штрих-кодові карти
1.3.2.5. Зчитувачі, які використовують ефект Віганда
Дія ідентифікаційних карт "Віганда" заснована на однойменному фізичному ефекті, що полягає в тім, що при наявності магнітного поля надтонкі провідники визначеного складу викликають великий індукційний відгук у котушці. Впресовуючи в кожну картку відрізки тонкого дроту випадковим чином, виробники одержують картки з індивідуальним, важко повторюваним, просторово-зорієнтованим малюнком відрізків дроту різної довжини. Подібна технологія дозволяє одержати ідентифікаційні картки з високим ступенем надійності, стійкістю до зовнішніх впливів і неможливістю підробки. Причиною перекручування інформації, а, отже, і відмовленням у доступі, може послужити зміна положення відрізків дроту відносно один одного (фізичне ушкодження поверхні).
1.3.2.6. Зчитувачі безконтактних (проксіміті) карток
Безконтактні "проксіміті" (proximity) картки — це такі, номери яких зчитуються без безпосереднього контакту зі зчитувачем (на відстані 10–80 см). Основу карти складає мікросхема з енергонезалежною пам'яттю і рамковою антеною, розміщена усередині герметичної пластикової картки. У пластиковій картці, розміру кредитної, розміщена електронна схема радіочастотного ідентифікатора. Ідентифікатор посилає зчитувачу свій код, на основі якого приймається рішення про допуск. У залежності від джерела електроенергії застосовують два види карток: активні і пасивні. Картки "проксіміті" з батареєю забезпечують роботу на значно більших відстанях, чим пасивні, але вони й більш дорогі, мають збільшену товщину, менш надійні і мають потребу в постійній заміні джерела електроенергії. В якості джерела електроенергії пасивних карт використовується радіоприймач-картки, що акумулює електромагнітну енергію, випромінювану високочастотним генератором зчитувача. Системи, що діють за даним принципом, присутні на ринку України. Як приклад, розглянемо систему обмеження доступу компанії Fermax.
Ця система призначена для організації обмеження доступу в офіси, квартири, гаражі й інші приміщення. Вона міцна, легка в установці, проста у використанні, що дуже важливо при її монтажі в гімнастичних залах, спортивних аренах, концертних залах і галереях, у приватних клубах і інших місцях, де необхідно здійснювати контроль доступу в приміщення.
До складу локальної системи входять:
— безконтактна ідентифікаційна картка;
— зчитувач;
— пристрій для програмування (програмувач); — джерело електроенергії;
— дверний електронний замок.
Безконтактна ідентифікаційна картка за своїми розмірами нагадує кредитну, магнітну чи таксофонну картку, іноді виготовляється в вигляді жетонів (див. рис. 1.32). Вона не вимагає вбудованого джерела електроенергії та проста в експлуатації.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.