Інженерний захист території та периметра об'єктів. Природні і штучні перешкоди. Розмірні і вагові характеристики огороджень AXIAL/FAPEX

ЧАСТИНА І. ІНЖЕНЕРНИЙ ЗАХИСТ ТЕРИТОРІЇ ТА ПЕРИМЕТРА ОБ'ЄКТІВ

У сучасній інтерпретації відомий вираз можна розуміти як: „приватна власність лише тоді чого-небудь варта, якщо вона може бути надійно захищена.” А вона може бути надійно захищена, по оцінках фахівців, коли на систему захисту витрачено не менш 10–20 % вартості власності, що захищається. Кошти пристойні, і дуже важливо розібратися в тім, куди ж вони підуть. А підуть вони в основному на інженерні і технічні засоби захисту. У даній роботі мова йтиме про інженерні засоби захисту.

Розробка засобів протидії діям зловмисника повинна відповідати концепції повного й ешелонованого захисту. Це означає, що засоби протидії варто розміщати в концентричних колах, що перетинають всі можливі шляхи супротивника до кожного з об'єктів. Кожен рубіж оборони організовується таким чином, щоб затримати нападаючого на час, достатній для прийняття персоналом охорони відповідних дій.

Периметр території, що охороняється, за звичай виділяється фізичними перешкодами, основу яких складають механічні засоби та інженерні споруди. Вони перешкоджають фізичному руху зловмисника до місця перебування об'єктів захисту.

Інженерні конструкції, незважаючи на бурхливий розвиток електронних засобів охорони, на сьогоднішній день забезпечують основну частину ефективного захисту об'єктів, тому що зловмисник змушений велику частину часу витрачати на подолання механічних бар'єрів на шляху до об'єкта захисту. А чим більше час його переміщення по території, що охороняється, тим вище ймовірність його виявлення і нейтралізації. Тому в періоди погіршення криміногенного стану приватні особи та організації направляють основні зусилля на зміцнення інженерних конструкцій (стін, перекриттів, заборів, дверей, вікон і т. ін.).

У загальному випадку до інженерних конструкцій і споруджень для захисту інформації входять:

— природні та штучні перешкоди (бар'єри) на можливому шляху руху зловмисника до джерел інформації чи іншим цінностям;

— двері, вікна й інші засклені конструкції будинків і приміщень;

— контрольно-пропускні пункти (КПП) для контрольованого пропуску на територію, що охороняється, людей та автотранспорту;

— шафи та робочі столи із шухлядами, що зачиняються на ключ;

— сховища, металеві шафи та сейфи; — панцеровані конструкції.

Найважливішою характеристикою засобів інженерного захисту є час опору, тобто час, необхідний зловмиснику для подолання перешкоди. Виходячи з необхідної величини часу опору, і повинен здійснюватись вибір конкретного засобу інженерного захисту.

1.1. Природні і штучні перешкоди.

До природних перешкод при захисті периметрів території, що охороняється, відносяться нерівності поверхні землі (рови, яри, скелі і т.д.), тяжкі для проходу ліс і чагарник.

Штучні перешкоди істотно відрізняються по конструкції. Вони виконуються у виді бетонних чи цегельних парканів, ґрат чи сіткових конструкцій, металевих огорож, штучних ровів, конструкцій для обмеження швидкості і можливості проїзду транспортних засобів, огородження з колючого дроту.

При організації системи захисту варто враховувати можливість використання зловмисниками вибухових речовин і інших методів могутнього силового впливу (таран вантажним автомобілем), здатних зруйнувати паркани й огородження.

Бетонні та цегляні паркани як правило мають висоту в межах 1,8— 2,5 м, сіткові та гратові конструкції, а також паркан з колючого дроту — 2,2 м. Для створення зловмиснику додаткових перешкод, зверху цегляних і бетонних парканів закріплюють захисний (колючий) дріт, гострі стрижні чи бите скло.

Для захисту верхньої частини капітальних парканів застосовується також армована колюча стрічка, що виготовляється шляхом армування колючої стрічки сталевим оцинкованим дротом діаметром 2,5 мм. Колюча загороджувальна стрічка являє собою оцинковану стрічку товщиною 0,5 мм, що має взаємозагострені симетрично розташовані шипи. Наприклад, для наземних загороджень, козирків над парканами і дахами випускають спіралі з АКС діаметром 500–955 мм і довжиною 10–20 м. При виборі конструкції парканів варто мати на увазі, що сполучення високого огородження і колючого дроту робить периметр об'єкта важкодоступним тільки для малопідготовленого порушника. Найбільш ефективним методом подолання огороджень є проникнення порушника під чи над огорожею. Для подолання огороджень зверху часто використовують драбини чи інші допоміжні конструкції, встановлені біля основи огороджень. 

Для запобігання проникнення зловмисника через паркан і дах, обмеження доступу на окремих підходах, створення смуги відчуження уздовж паркану, будов і споруд ефективні малопомітні дротові мережі. Варіант мережі являє собою дротове плетиво у виді просторової чотириярусної мережі розміром 10×5×1,4 м, виконаної з кільцевих гірлянд діаметром 0,5-0,6 м і з'єднаних між собою по довжині і висоті окремими скрутками з м'якого дроту. Діаметр дроту 0,5–0,9 мм.