У 8 році у Китаї було здійснено палацевий переворот, до влади до 23 року прийшов Ван Ман, який спробував здійснити серію реформ на основі конфуціанського вчення про справедливість. Заборонялося приватне землеробство, вся земля оголошувалася "царською", не дозволялася купівля-продаж рабів, що призвело до різкого збільшення державного рабовласництва.
Ці заходи, ще більше зруйнували економіку Китаю. Але, їхня відміна після встановлення династії Хань не змогла запобігти соціально-економічного і політичного кризису у країні . Кінцевий нищівний удар старокитайської імперії був нанесений у 184 р. повстанням "Жовтих пов'язок". У 220 р. останній імператор династії Хань був усунений, а країна розпалася на три самостійні царства.
Крім розглянутих, до стародавніх державних утворень Сходу відносяться рабовласницькі цивілізації Закавказзя (Урарту- IX ст. до н.е.) і Середньої Азії (Хорезм, Согдіану, Бактрію - І тис. до н.е.). А також Староєврейське, Фінікійське, Хетське, Асірійське, Персидське царства та імперії.
III питання.
Розглянуті вище загальні закономірності генезису старосхідних держав і регіональні особливості їхнього розвитку дозволяють перейти до висвітлення найбільш характерних рис суспільного і державного ладу цих країн, які дають основи не тільки історико-правовій, але й гуманітарній науці в цілому, говорити сьогодні про існування цивілізаційної дихотомії Захід-Схід. Тому для визначення державних специфік цих понять виникає необхідність використання не тільки юридичних, але й філософських, політичних економічних, релігійних, культурних критеріїв. І. Суспільний лад.
Серед факторів, які визначають його відмінності можна назвати:
а) Складання двох, діаметрально протилежних господарських типів, з яких один споконвічне став розвиватися на основі приватної, а другий державно власницької традиції. Не дивлячись на суттєвий розвиток інститутів приватної власності у визначенні історичні періоди (нове царство у Єгипті, династії Цінь і Хань у Китаї), старосхідня держава ніколи не випускала їх остаточно із під свого владного впливу.
б) Надзвичайне місце сільської общини як однієї з основних соціальних форм у структурі суспільства. Якщо у ході державно-утворювальних процесів Античного світу не було най виробничої необхідності у збережені общини, то іригаційне землеробство східних "річкових цивілізацій” перешкоджало рабовласницьким відносинам в її руйнації. У результаті община на тривалий час стала своєрідною "юридичною особою" у взаємовідносинах між державою і формально вільним її членом, що і обумовило характер формування публічної влади.
в) Виняткова строкатість соціального складу старосхідного суспільства, відсутність чіткої правової розмежованості між трьома класичними соціально-економічними утвореннями Стародавнього світу - господствуючою верхівкою, особисто вільними виробниками та залежними категоріями населення. Отже, серед управлінських чиновників єгипетських фараонів були раби, особисто вільні гандали у Індії жили на положенні рабів, а у числі китайських імператорів були сільські жителі.
г) Особливий вплив на суспільно-політичне життя країн Сходу жрецької соціальної прослойки. Являючись первинними центрами формування господарського укладу виникаючих державних утворень, храми зайняли у цьому процесі одне із ведучих місць і жриці отримали можливість визначати напрямок ідеології держави, створювати систему духовних цінностей і традицій, обґрунтовувати релігійно-моральні догмати і визначати філософські постулати.
д) Кастова градація старосхідного суспільства. Не дивлячись на різну степінь оформленості, кастове ділення було характерне для більшості старосхідних країн (жриці і воїни-у Єгипті, авілум і мушкенум – у Вавилоні, вогняні жриці, воїни, землероби, ремісники-у середньоазіатських державах). Але, найбільш закінчену форму кастовий лад отримав у Індії. Тут релігійна традиція оголошувала, що великий Брахман створив брахманів з своїх губ, кшатріїв - із рук, вайшів - із стегон, а пудр - із ступнів (17).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.