Держава і право стародавнього Сходу. Основні риси старосхідного права, страница 8

Перший період - Шань (Інь) - ХУП-ХІІ ст.ст. до н.е. Для нього були характерні:

- формування соціальної структури суспільства як рабовласницького, серед якого виділився господствуючий клас (іньська світська аристократія, жрецька знать, аристократія підкорених племен), маса вільних общинників і раби (чужаки, іноплемінники, що поставляються у якості дані, військовополонені, злочинці, боржники);

- складання системи землекористування на основі все загальності державної власності („суспільні поля^” оброблялися общиною і врожай поступав царю, „приватні поля" знаходилися у користуванні общини, але належали державі);

перетворення племінного вождя у обожнюваного жрицями єдиновладного монарха – „сина неба” - вана;

- утворення розгалуженого управлінського апарату, який складався з вищих цивільних чиновників, радників і пророків, писців, які збирали податки, судді і т.д.;

- поділ населення за територіальною ознакою, уся імперія складалася з західних і східних, центральних , північних і південних земель, територіальними одиницями були „і” (поселення) і „великі і” (столиця).

З XII ст. до н.е. держава Шан переживає спад і у 1076 р. іньська армія була розбита повсталими об'єднаннями племен під керівництвом Чжоу.

Другий період - Чжоу XI ст. 221 р. до н.е. Для нього були характерні:

- тенденція трансформації крупної аристократії у приватних землеробів при збереженні формального права верховної земельної власності царя;

- масове об’єднання вільних общинників та перехід їх до розряду безземельних орендаторів;

- оформлення станової ієрархії пануючого класу (підлеглі вану правителі областей - гуни, ближні помічники царя-ціни і дафу, рядова знать - ім);

- остаточне складання системи палацевого управління, при якій палацева прислуга являлася одночасно і посадовими особами (завідуючий конюшнями вана, царський писець, начальник архіву вана, хранитель царської скарбниці, ритуальний чиновник).

З XI ст. до н.е. спостерігається послаблення зв'язків центральної влади з правителями залежних царств. У IV ст. до н.е. особливо зміцнюється царство Цінь, яке поступово підкоряє собі всю країну та утворює нову династію.

Третій період-централізована імперія династії Цінь (221 р. до н.е.-207 р.) і Хань (1206 р. до н.е.-220 р.).

Підчас ціньського правління були створені реформи сановника Шана Яна, які узаконили вільну покупку та продаж землі, змінили податкообкладання у відповідності з кількістю оброблюваної землі, утворили нову систему цивільного і воєнного управління. У життя китайського суспільства уводився принцип кругової поруки. Християнські сім'ї об'єднувалися у п'ятидвір'я на чолі з старшим, який повністю відповідав за законопослушництво своїх підлеглих. П'ять п'ятидвір'їв складали село, за яке був відповідальний староста, п'ять сіл-клан. Таке ділення діяло і у армії, де, крім цього, вводилися 18 ступенів знатності за воєнні заслуги перед державою. Але, навіть такі жорсткі реформи не могли позбавити державу від соціальних протиріч і у 209 р. до н.е. засновником нової династії став ватажок анти імператорського повстання, сільський староста Лю Бан.

У період ханьського Китаю в структурі центрального і місцевого державного апарату суттєвих змін не відбулося, продовжувала діяти палацова система управління. Основна увага імператора була спрямована на збереження централізованої імперії. Дане завдання повинен був вирішити новий адміністративний поділ країни, яка тепер складалася з 13 великих округів на чолі з намісниками імператора - окружними ревізорами, які контролювалися інспекторами із центру. Округ складався з областей та уїздив. На чолі області стояв призначений із центру правитель, у якого були помічники з цивільних та воєнних справ.