Особливості перекладу субтитрів до аудіовізуального продукту (на прикладі німецькомовного фільму «Knockin' on Heaven's Door»), страница 15

Беззаперечним недоліком субтитрів є надзвичайні скорочення у процесі перекладу. Дослідники відзначають, що перекладацькі втрати можуть сягати 50 % внаслідок часових та просторових обмежень [1, 15]. Перекладач не тільки перекладає, а також і вирішує, які фрагменти випустити, які з них недоречні, а які важливі для аудиторії. У прагненні відтворити зміст скрипту, перекладачі часто забувають про те, що не лише діалоги основного сюжету становлять сутність фільму. Інші чинники, такі як різноманітні діалекти, реєстр або ввічливі висловлювання, які дуже часто підпадають під скорочення, можуть бути так само важливі для повного розуміння тексту.

Отже, субтитрування може вважатися одним із засобів форейнізації, в якій вирішальну роль відіграє культура мови оригіналу, підкреслюється автентичність іноземного тексту, а вплив цільової культури є мінімальним.

4.1 Перекладацькі трансформації та їх класифікація

Проблема перекладацьких трансформацій є однією з найактуальніших у сучасному перекладознавстві. Для того, щоб вірно відтворити зміст іншомовного тексту перекладачі вдаються до різноманітних трансформацій, які повністю або частково змінюють структуру речень оригіналу. Так, Я. І. Рецкер вважає трансформації прийомами логічного мислення, які допомагають розкривати значення іншомовного слова в контексті і знайти йому український відповідник, який не збігається зі словником [6: 38].

На сьогодні існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій запропонованих різними авторами. Два типи трансформацій виділяє Я. І. Рецкер: граматичні у вигляді заміни частин мови або членів речення, та лексичні, що полягають у конкретизації, узагальненні, диференціації значень, компенсації втрат, що виникають у процесі перекладу [7: 104]. Автори спільної праці, А. Б. Шевнін і Н. П. Сєров, у своїй класифікації до граматичних трансформацій відносять вилучення, перестановки та додавання, а до лексичних – компенсацію, антонімічний переклад, конкретизацію, заміну і узагальнення.

Дещо інший поділ трансформацій пропонують А. М. Фітерман та Т. Р. Левицька. Вони виділяють граматичні трансформації, до яких відносяться такі прийоми: перестановки, вилучення і додавання, перебудову та заміну речень; стилістичні трансформації, які охоплюють синонімічні заміни та описовий переклад, компенсацію та інші види замін; лексичні трансформації, що стосуються замін і додавань, конкретизації і узагальнення речень [4: 57].

На сьогодні існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій запропонованих різними авторами. Проте більшість лінгвістів погоджуються, що всі перекладацькі трансформації поділяються на лексичні, граматичні та змішані (або комплексні).

Лексичні трансформації застосовуються у тому випадку, якщо у вихідному тексті простежується нестандартна мовна одиниця на рівні слова, наприклад, власне ім'я, властиве вихідній мовній культурі і яке відсутнє в мові перекладу; термін у тій чи іншій професійній сфері; слова, що позначають предмети, явища й поняття, характерні для вихідної культури але відсутні або мають іншу структурно-функціональну впорядкованість у мові, на яку перекладається.

4.2 Лексичні трансформації

Розглядаючи лексичні трансформації, необхідно зазначити, що словниковий запас мови є не просто сукупністю слів, а системою, що допускає різноманітні, але не будь-які словосполучення у контексті: окремі елементи словника пов'язані один з одним певними лексичними й стилістичними відносинами. На цю обставину слід зважати під час перекладу, особливо, коли потрібно робити вибір між кількома варіантами перекладу. Тут варто виділити три найбільш характерні випадки:

1) у мові немає словникової відповідності тому чи іншому слову оригіналу (галушки, вареники);