(15) |
|
[14] |
де а1 й а2 – відстані предмета й зображення від лінзи, п – відносний показник переломлення матеріалу лінзи, R1 і R2— радіуси кривизни лінзи. Правило знаків для лінз таке ж, як і для дзеркал. Оптична сила двох тонких лінз, складених разом, дорівнює:
(16) |
|
[14] |
де D1 й D2 – оптичні сили лінз.
Поперечне збільшення в дзеркалах і лінзах визначається формулою
(17) |
|
[14] |
де у – висота предмета й у' – висота зображення. Збільшення, що дає лупа:
(18) |
|
[14] |
де L – відстань найкращого зору й F-головна фокусна відстань лупи.
Збільшення, що дає мікроскоп:
(19) |
|
[14] |
де L – відстань найкращого зору, d – відстань між фокусами об'єктива й окуляра, D1 і D2 – оптичні сили об'єктива й окуляра. Збільшення телескопа:
(20) |
|
[14] |
де F1 – фокусна відстань об'єктива й F2 – фокусна відстань окуляра.
Світловий потік Ф визначається енергією, що переноситься світловими хвилями через дану площадку в одиницю часу:
(21) |
|
[14] |
Сила світла I чисельно дорівнює величині світлового потоку, що приходиться на одиницю тілесного кута:
(22) |
|
[14] |
Освітленість Ехарактеризується величиною світлового потоку, що доводиться на одиницю площі:
(23) |
|
[14] |
Точкове джерело силою світла I створює на площадці, що знаходиться від нього на відстані S, освітленість:
(24) |
|
[14] |
де a – кут падіння променів.
Світність Rчисельно дорівнює світловому потоку, що випускається одиницею площі світного тіла:
(25) |
|
[14] |
Яскравістю Всвітній поверхні називається величина, чисельно рівна відношенню сили світла з елемента випромінюючої поверхні до площі проекції цього елемента на площину, перпендикулярну напрямку спостереження (тобто до видимої поверхні елемента):
(26) |
|
[14] |
де q – кут між нормаллю до елемента поверхні й напрямком спостереження.
Якщо тіло випромінює за законом Ламберта, тобто якщо яскравість не залежить від напрямку, то світність R й яскравість В пов'язані співвідношенням:
(27) |
|
[14] |
2. Хвильова оптика
За принципом Допплера, частота v' світла, яка сприймається приладом, що реєструє, пов'язана із частотою n, що посилається джерелом світла, співвідношенням:
(28) |
|
[14] |
де v – швидкість приладу, що реєструє, щодо джерела, с – швидкість поширення світла. Позитивне значення v відповідає віддаленню джерела світла. При v<c попередню формулу приблизно можна представити у вигляді:
(29) |
|
[14] |
Відстань між інтерференційними смугами на екрані, розташованому паралельно двом когерентним джерелам світла, дорівнює:
(30) |
|
[14] |
де l – довжина хвилі світла, l – відстань від екрана до джерел світла, що знаходяться один від одного на відстані d; при цьому l >d.
Результат інтерференції світла в плоскопаралельних пластинках (у минаючому світлі) визначається наступними формулами:
Посилення світла:
(31) |
|
[14] |
де h – товщина пластинки, п – показник переломлення, r – кут переломлення, l – довжина хвилі світла.
Ослаблення світла:
(32) |
|
[14] |
У відбитому світлі умови посилення й ослаблення світла обернені умовам у минаючому світлі.
Радіуси світлих кілець Ньютона (у минаючому світлі) визначаються формулою:
(33) |
|
[14] |
Радіуси темних кілець:
(34) |
|
[14] |
де R – радіус кривизни лінзи.
У відбитому світлі розташування світлих і темних кілець обернене їхньому розташуванню в минаючому світлі.
Положення мінімумів освітленості при дифракції від щілини, на яку нормально падає пучок паралельних променів, визначається умовою:
(35) |
|
[14] |
де а – ширина щілини, j – кут дифракції й l – довжина хвилі падаючого світла.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.