Основи захисту відеоінформації: Методичний посібник до практичних занять. Частина 1, страница 15

Устрій кінокамери близький до устрою фотоапарата з тією принциповою різницею, що в процесі кінозйомки плівка стрибкоподібно просувається за допомогою грейферного механізму перед кінооб'єктивом на один кадр. Закриття об'єктива на час просування кіноплівки здійснюється заслінкою (обтюратором), обертання якої перед об'єктивом синхронізовано з роботою грейфера. Кінозйомка людей, що рухаються, проводиться на 8 й
16-мм плівку із частотою 16 – 32 кадрів в секунду.

Дистанційне спостереження об'єктів, що рухаються, здійснюється за допомогою засобів телевізійного спостереження. При телевізійному спостереженні зображення об'єктивом проектується на світлочутливий прошарок фотокатода вакуумної передавальної трубки або мішені твердотілого перетворювача. Фотокатод містить речовини, з яких кванти світлової енергії вибивають електрони, кількість яких пропорційна енергії світла (яскравості елемента зображення). На фотокатоді утвориться зображення Q (x, y, t) у вигляді електричних зарядів, еквівалентне оптичному B(x, y, t) зображенню, де Q й В – значення величини зарядів й яскравості в точках з координатами х, у в момент часу t.

У вакуумних телевізійних передавальних трубках виконується зчитування величини заряду за допомогою електронного променя трубки, що відхиляється по горизонталі й вертикалі магнітними полями. Ці поля створюються котушками, які надягають на горловину телевізійної трубки.

При телевізійному спостереженні зображення об'єктивом проектується на світлочутливий прошарок фотокатода вакуумної передавальної трубки. За час розвитку телебачення розроблено багато типів передавальних телевізійних трубок, що відрізняються чутливістю фотокатода й роздільною здатністю. Поява досить простих ТВ-трубок типу "відікон" дозволила створити компактні телекамери. Мініатюрні відікони з діаметром до 15 мм забезпечують чіткість 400 – 600 ліній. Розроблені різні варіанти телевізійних передавальних трубок: плюмбікон, кремнікон, суперортикон, ізокон й ін., що забезпечують якісне світлоелектричне перетворення в широкому діапазоні довжин хвиль й освітленості.

На початку 70-х років був відкритий і реалізований новий принцип побудови безвакуумних твердотілих перетворювачів "світлоелектричний сигнал", т.зв. приладів із зарядовим зв'язком (ПЗЗ). В основу таких приладів покладені властивості структури метал-окисел-напівпровідник, яку називають МОН-структурою (рис. 1.3).

Фотокатод або мішень ПЗЗ представляє собою лінійку або матрицю з комірок з МОН-структурами, утвореними горизонтальними й вертикальними струмопровідними прозорими електродами. Розміри кожної комірки відповідають розмірам елемента зображення. Роздільна здатність ПЗЗ визначається кількістю комірок, що розміщаються в полі зображення.

Зчитування зарядів, що утворюються в кожній комірці ПЗЗ під дією світла точок зображення, виконується шляхом послідовного перекачування зарядів з комірки на комірку під дією керуючих сигналів, що подаються на електроди. У результаті цього на виході ПЗЗ утворюється послідовність електричних сигналів, амплітуда яких відповідає величині заряду на комірках мішені ПЗЗ.

Електричний сигнал з виходу вакуумної передавальної трубки або ПЗЗ підсилюється й передається по кабелю або у вигляді радіосигналів до телевізійного приймача. Останній виконує зворотні функції, перетворюючи електричний сигнал у зображення, яскравість кожного елемента якого еквівалентна амплітуді відповідного сигналу. Формування зображення виконується на екрані приймальної масочної вакуумної трубки (кінескопа) або екрані плоских панелей.