Гроші та кредит: Навчальний посібник. Глава 8. Операції комерційних банків, страница 3

205

центні ставки: з строком зберігання від 1 до 3 років — 10 % річних; від 3 до 5 років— 14; від 5 до 8 років— 18; понад 8 років—25 %. Проте й нові ставки не компенсують втрат населення від знецінення вкладів.

Нагромаджу вальні вклади розраховані на 10 років і пе­редбачають обов'язковий щомісячний внесок грошової суми. Одержати вклад можна тільки в установленій сумі разом з нарахованими процентами. Видача вкладу відбувається після завершення 10-річного строку. Вкладнику виплачу­ється доход у розмірі 18 % річних за весь час зберігання грошей.

Операції по вкладах комерційних банків у нашій країні розвинуті недостатньо, що зумовлено факторами історичного характеру. У старій централізованій системі державних бан­ків серед джерел кредитних ресурсів переважали примусові депозити юридичних осіб (кошти підприємств, установ та закладів на рахунках у банку), кошти господарств у розра­хунках (гроші, що перебувають в обігу з часу зняття їх з рахунку платівника і до моменту їх зарахування на раху­нок одержувача), гроші в обігу, кошти населення, власні кошти банків (статутний та резервний фонди, не розподі­лений прибуток). Монополія держави у банківській діяль­ності не викликала необхідності проведення гнучкої політи­ки стимулювання вкладів.

В умовах переходу до ринкових відносин виникає необ­хідність у формуванні грошового ринку, становленню якого поряд з іншими причинами заважає нерозвинутість конку­ренції за грошові ресурси. Відсутність такої конкуренції призводить до того, що в економіці виникає резерв потенцій­них кредитних ресурсів, які покликані мобілізувати комер­ційні банки. Цей резерв насамперед представлений гроши­ма, що знаходяться у населення. Частину його становлять “зайві” гроші, існування яких зумовлене товарним дефі­цитом.

Щоб мобілізувати вільні гроші і перетворити їх у реаль­ні кредитні ресурси комерційних банків, необхідно здійс­нити заходи щодо стимулювання вкладів та забезпечення їх високої надійності. Для цього треба використовувати дос­від країн з розвинутою ринковою економікою та системою комерційних банків, основні елементи якого такі:

використання вільних і ринкових ставок депозитних про­центів, що формуються під впливом кон'юнктури грошового ринку;

диференціація депозитних процентів залежно від виду, строку вкладу, періоду завчасного повідомлення про його вилучення та ін.;

206

використання “плаваючих” ставок по середньо- та дов­гострокових депозитах (коригування ставки депозитного процента протягом строку вкладу);

надання вкладникам пільг в одержанні кредиту та інших видів банківського обслуговування;

випуск цінних паперів під забезпечення депозитами (де­позитних сертифікатів) та організація їх повторного обігу;

страхування депозитів у державних органах або комер­ційних страхових фірмах.

§ 2. Кредитні операції

Кредитні відносини між комерційним банком і позичаль­ником будуються на підставі кредитних угод (договорів). У практиці діяльності банків розрізняється кредитування пряме й опосередковане. При прямому кредитуванні дого­вір на позичку укладається безпосередньо між банком-кре­дитором і позичальником. Опосередковане кредитування ііідбувається при купівлі банком фінансових зобов'язань (як правило, векселів) позичальника в оптових або роздріб­них торговельних організаціях чи ділерів (торговельних агентів).

Основна маса кредитів надається банками під забезпе­чення. Існує кілька способів забезпечення позички різними видами майна клієнта або зобов'язаннями третьої сторони. Майно або зобов'язання, прийняті в забезпечення кредитів (у заставу), повинні задовольняти таким вимогам:

висока ліквідність. Ліквідність активів (товарно-мате­ріальних цінностей, цінних паперів, фінансових вимог до третіх осіб тощо) означає здатність їх до конвертування в готівку;

здатність до тривалого зберігання (як мінімум протягом строку погашення позички);

стабільність цін на заставлене майно;