Джерела капітальних вкладень. Капітальні вкладення забезпечуються грошовими коштами з різних джерел, основним з яких є національний доход, що створюється у сфері матеріального виробництва. Поряд з цим джерелом коштів для капітальних вкладень існує фонд повернення матерільних виробничих витрат у частині споживаних засобів праці, а також кредити іноземних банків і фірм. Кошти з цих джерел направляються на капітальні вкладення кількома розподільними каналами. Тому в практиці забезпечення капітальних вкладень грошовими коштами існують різні іа характером джерела. До них належать: власні кошти інвесторів (прибуток, амортизаційні відрахування), позичко-зі кошти (облігаційні позички, банківські кредити), залу-
229
чені кошти (кошти від продажу цінних паперів, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб), бюджетні інвестиційні асигнування і кошти позабюджетних фондів.
Структура коштів, які направляються на капітальні вкладення, залежить від того, хто є інвестором і яку форму власності він уособлює. Так, інвесторами державних капітальних вкладень є органи влади й управління країни, областей та інших адміністративно-територіальних утворень, а також державні підприємства й організації. У першому випадку капітальні вкладення здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів.
Державні підприємства й організації, а також ті, що засновані на колективній формі власності, забезпечують капітальні вкладення власними, залученими і позичковими коштами.
Окремі громадяни, трудові і селянські господарства забезпечують капітальні витрати за рахунок власних коштів (трудові доходи, доходи від коштів, які вкладені в кредитні установи і цінні папери, заощадження та ін.) і банківського кредиту.
Власні кошти підприємств і організацій утворюються з прибутку, амортизаційних відрахувань, інших коштів. У останні роки зростає частка власних коштів у загальному обсязі фінансування капітальних вкладень.
Амортизаційні відрахування — це грошовий вираз вартості засобів праці, яка перенесена на продукт праці. В масштабі всього народного господарства амортизаційні відрахування виступають як джерело коштів для простого відтворення основних фондів. Окремі підприємства та організації мають можливість використовувати ці відрахування для розширеного відтворення своїх основних фондів, що зумовлено різницею у відновленні основних фондів за вартістю та в натуральній формі.
Перехід до ринкових відносин вимагає докорінної зміни амортизаційної політики. На сучасному етапі технічного прогресу норми амортизаційних відрахувань повинні відповідати темпам фізичного і морального зносу, активно забезпечувати прискорення оновлення та заміни застарілих машин, устаткування і транспортних засобів. Норми амортизаційних відрахувань встановлюються, як правило, в процентах до балансової (первісної, відновної) вартості основних фондів.
З 1991 р. введені в дію нові, єдині норми відрахувань тільки на повне відтворення основних фондів. Вони обов'язкові для застосування всіма підприємствами й організація-
230
ми, незалежно від відомчого підпорядкування і форм власності.
Нова амортизаційна політика передбачає ряд особливостей при нарахуванні амортизаційних відрахувань на активну частину основних фондів. Так, якщо основні фонди використовуються для збільшення випуску засобів обчислювальної техніки, нових прогресивних видів матеріалів, приладів і устаткування, розширення експорту, то може застосовуватися прискорена амортизація цих фондів.
Прискорена амортизація забезпечує повне перенесення вартості основних фондів на витрати виробництва й обігу за коротші строки, ніж це передбачено нормами амортизаційних відрахувань. Вона має сприяти інтенсивному оновленню основних виробничих фондів.
Амортизаційні відрахування на повне відтворення машин, устаткування і транспортних засобів повинні провадитися впродовж нормативного строку їх служби, або строку, за який вартість цих фондів повністю перенесена на витрати виробництва й обігу.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.