При розрахунках чеками банк попередньо депонує кошти, що гарантує оплату чека. Депонування здійснюється шляхом списання коштів з розрахункового рахунку клієнта або надання позички в розмірі ліміту чекової книжки та зарахування коштів на окремий рахунок.
У практиці розрахунків використовуються і такі документи, як вимога-доручення та акредитив. Вимога-доручення застосовується при акцепті товару. Суть розрахунків полягає в тому, що названий документ разом з товаром відправляється постачальником покупцю, який у випадку акцепту товару (згоди його прийняти) заповнює другу частину документа (доручення) власними реквізитами, скріплює їх підписом та печаткою і здає до свого банку для оплати.
Акредитив являє собою доручення банку покупця банку постачальника оплачувати рахунки останнього за відвантажені матеріальні цінності на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця. Відкриття акредитиву провадиться або за рахунок власних коштів покупця, або за рахунок кредиту банку та супроводжується депонуванням коштів. Стосовно надійних клієнтів виставлення акредитиву може здійснюватися без депонування коштів, тобто застосовується документарний акредитив.
Основна маса розрахунків відбувається після відвантаження продукції і надання послуг, виходячи з фактичного
221
їх розміру Але якщо між двома підприємствами існують постійні та рівномірні поставки продукції (послуг), розрахунки можуть здійснюватися, виходячи з розміру планових поставок за обумовлений період. Вони одержали назву “розрахунки плановими платежами”.
При взаємних поставках продукції (наданні послуг) між двома підприємствами провадяться розрахунки по сальдо зустрічних вимог. У цьому разі через банк проходить не весь обсяг платіжного обігу двох підприємств, а лише сальдо взаємних вимог, які виникли за розрахунковий період, як правило, за півмісяця.
На прохання клієнтів банки можуть здійснювати разові заліки взаємних грошових вимог (групові або між двома підприємствами).
За послуги, пов'язані з проведенням розрахунків, банки не стягують зі своїх клієнтів комісійних, оскільки не нараховують процентів на поточні залишки коштів, розміщені на розрахункових рахунках.
Обслуговування зовнішньонеторговельних угод полягає в посередництві банку в фінансових розрахунках між експортерами і імпортерами, а в разі необхідності—в кредитуванні. Посередництво в розрахунках здійснюється на основі кореспондентських зв'язків між банками двох країн — експортера та імпортера, які передбачають існування розрахункового рахунку банку-кореспондента.
У міжнародній практиці використовуються такі види платежів: авансові, у міру надходження товару й рахунків, з настанням строків платежу, при постачанні товарів або після цього.
Авансові платежі та платежі у міру надходження товарів і рахунків здійснюються шляхом переказів та чеків; розрахунки з настанням строків платежу та при постачанні товарів — переважно у формі акредитивів або документарного інкасо.
Розрахунки шляхом переказів провадяться переважно так само, як і у внутрішньодержавному платіжному обігу. Перекази в міжнародній практиці відрізняються від звичайних тим, що можуть виконуватися в різних валютах (національній, іноземній, третьої країни). Перерахунки валют здійснюються за касовим курсом.
В експортно-імпортних розрахунках використовуються здебільшого два види чеків: банківський ордерний і клієнтський. Техніка розрахунків при використанні названих чеків однакова. Різниця полягає в тому, що в першому випадку чек виписує банк імпортера за дорученням свого клієнта, а в другому — сам імпортер і здає його своєму банку.
222
Подальші операції здійснюються так. Банк імпортера відсилає чек експортеру, який пред'являє його до оплати в свій банк. Банк експортера оплачує чек за допомогою кореспондентських зв'язків з банком імпортера.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.