Гроші та кредит: Навчальний посібник. Глава 8. Операції комерційних банків, страница 14

У міжнародній банківській практиці досить поширений лізинг із залученням коштів (оренда інвестиційного типу). При здійсненні такої лізингової операції банк організовує одержання довгострокової позички в одного або кількох кредиторів на суму до 80 % вартості зданих в оренду ак­тивів. За організацію позички він одержує від орендаря додаткову винагороду. Крім того, ця операція дає можли­вість банку скоротити базу оподаткування за рахунок від­несення процента за взятий кредит на витрати своєї діяль­ності.

Факторінг — одна з нетрадиційних банківських послуг, яка виникла в банківській практиці в 50-ті роки. Він являє собою купівлю банком у клієнта права на вимогу боргу (без права зворотної вимоги до клієнта). Як правило, банк

224

купує дебіторські рахунки, пов'язані з постачанням товарів або наданням послуг

Факторінгова послуга оформлюється укладанням між банком і клієнтом спеціального договору. При цьому функ­ціями банку є не тільки стягнення боргів, а й обслуговуван­ня боргу: аналіз кредитоспроможності боржників, інкасу­вання, залікові операції, прийняття на себе ризику неопла-ти тощо. Клієнт, що продав дебіторський борг, одержує від банку гроші (готівка, переказ, оплата чека тощо) у розмірі 80—90 % суми боргу. Залишені 10—20 % суми банк тим­часово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту.

Стягнення банком 10—20 % суми боргу є способом стимулювання клієнта до належного виконання зобов'язань щодо постачання. За факторні операції банк стягує з клієн­та плату, яка включає комісію за послуги по обслуговуванню боргу у розмірі 1—2 % загальної суми куплених банком рахунків, а також позичковий процент, нарахований на ви­даний клієнту аванс. Внаслідок швидкого обігу дебіторсь­ких рахунків і викликаної цим нетривалості строку корис­тування авансом (позичкою) доход банку від позичкового процента менший, ніж комісійні платежі.

Серед посередницьких послуг, які надаються комерцій­ними банками, найпоширеніші посередництво в одержанні клієнтом кредиту та посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном. Перший вид послуг надається банком тоді, коли сам банк не має можливості задовольнити кредитну заявку клієнта. Така ситуація може виникнути у випадку перевищення запрошуваної позички над встанов­леним лімітом кредитування, незбігання запропонованих клієнтом умов позички з кредитною політикою правління банку та ін. У цьому випадку банк, що обслуговує клієнта, на його прохання бере в іншому банку позичку і надає її клієнту під вищий процент, ніж плата за куплений ресурс. Клієнт погоджується з такою умовою тому, що одержання ним позички в іншому комерційному банку часто обходить­ся значно дорожче, оскільки цей банк прагне компенсувати ризик надання кредиту, особливо великого, незнайомому позичальнику.

Звичайно, для такого кредитування клієнтів обслуговую­чий банк залучає кйпли банків-кореспондентів, які надають­ся в кредит під нижчий процент, ніж у випадках, коли по­зичальник одержує від іншого банку позичку самостійно При великих сумах позичок, які просить клієнт, комерцій­ний банк вдається до консорціальпих операцій, тобто до

225

створення консорціуму банків або інших фінансових орга­нізацій з метою спільного кредитування позичальника. При­буток банку від посередництва (маржа) визначається як різниця між позичковим і позиковим процентами. Позич­ковий — це процент, стягнений банком з клієнта, а позико­вий—процент, сплачений банку, від якого одержана по­зичка (куплені кредитні ресурси).

Посередницькі послуги в операціях з цінними папера­ми, валютою, майном здійснюються на основі доручення клієнта. Особливої уваги заслуговує посередницька прак­тика комерційних банків при емісії, розміщенні й органі­зації повторного обігу цінних паперів клієнтів. Посеред­ництво банку у цих операціях здійснюється на основі уго­ди, яка укладена з емітентом. У разі великих масштабів емісії обслуговуючий банк може прибігти до створення кон­сорціуму.