Гроші та кредит: Навчальний посібник. Глава 8. Операції комерційних банків, страница 10

Здійснюючи інвестиційні операції, банки слідкують за рівнем їх доходності. Ставку доходу по облігаціях вони виз­начають у процентах шляхом ділення доходу за кожен рік від облігації на їх середню ціну (див. приклад).

Приклад. Доход від облігації становить 150 тис. крб. за рік, серед­ньорічна ціна облігацій — 1 млн крб., ставка доходу дорівнюватиме 15 % (150: 1000 ´ 100).

Ціни облігацій і доходи від них є взаємозалежними. Ко­ли ціни низькі, доходи від облігації високі, й навпаки, ін­вестори, які купують облігації в періоди низьких процент­них ставок, ризикують можливим зменшенням вартості ін­вестиційного портфеля у випадку підвищення ставок. З ін­шого боку, при зниженні процентних ставок спостерігається приріст ринкової вартості облігацій.

З указаного взаємозв'язку між цінами облігації і дохо­дами від них випливає, що ринкова вартість банківського портфеля інвестицій коливається залежно від зміни про­центних ставок. Банки прагнуть мінімізувати зниження вар­тості портфеля інвестицій, оскільки він має бути головним джерелом ліквідності в періоди обмеженого кредиту, коли особливо різко підвищуються процентні ставки.

У багатьох випадках банки практично позбавлені іншо­го вибору, ніж взяти на себе втрати від продажу облігацій за підвищеними процентними ставками, для того щоб по­повнити резерви при зменшенні депозитів або для задо­волення зрослого попиту на кредит. Ризик, зумовлений ко­ливанням процентних ставок, як правило, залежить від строку погашення облігацій. Чим він коротший, тим ста­більніша ціна, чим строк довший, тим більшою мірою ціна схильна до коливань.

Інвестиційна діяльність комерційних банків повинна ма­ти деякий захист від ризику виникнення збитків і втрат ліквідності. Один з прийнятих методів зменшення ризику— це формування інвестиційного портфеля за рахунок цінних паперів багатьох видів, різної якості і різних строків по­гашення.

Банки намагаються підтримувати відповідну структуру строків погашення цінних паперів. Один з підходів, який використовують чимало банків — підтримка “сходинкової” структури. Кошти так вкладаються в цінні папери, щоб ко­жен рік протягом, наприклад, найближчих 10 років минав строк погашення (платежу) певної їх частини. Кошти, звіль­нені внаслідок закінчення строку, реінвестують у папери

218

з найдовшим строком. При такому підході забезпечується простота контролю і регулювання, а також, як правило, стабільність доходу. Але він не є оптимальним, тому що перешкоджає таким змінам у структурі строків погашення, які приносять прибуток у результаті зрушень у структурі процентних ставок

Чимало комерційних банків в інвестиційній діяльності дотримуються стратегії “штанги”, її суть полягає в тому, що істотна частка інвестиційного портфеля складається з довгострокових зобов'язань, урівноважених короткостроко­вими цінними паперами. При цьому облігацій із середніми строками мало або зовсім немає.

При стратегії “штанги” сума вкладів у довгострокові облігації і час, коли вони здійснюються, залежать від рівня довгострокових ставок і напряму їх очікуваної зміни. У ви­падку, коли передбачається їх зниження, здійснюються знач­ні вкладення в довгострокові папери, коли ж очікується, що ставки по короткострокових цінних паперах будуть ста­більними або знизяться, купують зобов'язання на строк до трьох-чотирьох років.

Якщо прогнози банку стосовно процентних ставок точ­ні, метод “штанги” приносить кращі результати порівняно зі “сходинковим”. На процес регулювання портфеля інве­стицій відчутно впливають вимоги власників депозитів — державних органів або великих корпорацій відносно того, щоб банки зберігали деяку кількість певних видів цінних паперів для забезпечення їх депозитів. Це пов'язує певну частину банківських активів між собою і тим самим зни­жує інвестиційні можливості банку.

§ 4. Банківські послуги

Комерційні банки надають своїм клієнтам різноманітні послуги: обслуговування платіжного обігу, обслуговування зовнішньоекономічної діяльності — гарантійні, лізингові, факторингові, посередницькі, консультаційні, довірчі (тра­стові), послуги по зберіганню цінностей.