Розробка системи керування верстата, страница 2

Позиціонування заготовок або інструментів зазвичай відбувається не одночасно з процесом обробки, але точність висновку в запрограмовану позицію визначається також параметрами направляючих і точністю останову. Заборонна команда про величину переміщення подається при досягненні всіма пристроями запрограмованої точки. Переміщення заготовки або інструменту в робочу позицію для подальшої обробки, можна здійснити як послідовними рухами, що беруть участь в процесі позиціонування, так і одночасними, але кінематично не взаємозв'язаними рухами. Останнє робиться лише для скорочення часу позиціонування.

Верстат можна розглядати як технологічний комплект механізмів, що діють автономно й зв'язаних між собою лише управлінням. При проектуванні систем автоматичного управління в першу чергу вирішуються найбільш важливі завдання обробки, пов'язані з формоутворенням і питаннями позиціонування.

1.  Керування траєкторією при використанні простих рухів як внутрішнє джерело інформації верстата. Вирішується задача| програмування взаємозв'язку цих рухів, створення і введення зовнішньої інформації і відтворення складного руху шляхом підсумовування простих рухів.

2.  Програмування і контроль переміщень основних робочих органів верстата.

3.  Завдання і відпрацьовування вихідних (основних і проміжних) положень робочих органів верстата.

4.  Отримання інформації, що коректує по яких-небудь параметрах вихідну інформацію управління.

Не менш важливі задачі, пов'язані з виконанням циклових команд, таких, як:

·програмування і здійснення оптимальної швидкості руху;

·завдання потрібного напрямку і послідовності рухів;

·  програмування і виконання самостійних (у тому числі і стандартних) циклів роботи устаткування.

При управлінні устаткуванням також мають місце і допоміжні задачі, наприклад, включення і виключення окремих механізмів, витримки часу, лічіння чого-небудь (часу або числа оброблених деталей).

При управлінні траєкторією руху використовують форму направляючих, які є внутрішнім джерелом інформації простого формоутворення для будь-якого верстата, а проста траєкторія руху (поступального або обертального) являється результатом копіювання форми направляючих. Вид джерела руху і абсолютна величина швидкості не впливають на траєкторію руху, рух включається в зовнішній кінематичний зв'язок, що не робить впливу на формоутворення.

Прості рухи визначають (при виборі керованих координат) при проектуванні. Вони є незмінною частиною отримуваної на верстаті інформації про траєкторію руху. Змінювати її, не переробляючи верстат, не можна.

          Складна траєкторія руху утворюється в результаті складання декількох простих рухів і залежить від співвідношення доль цих доданків простих рухів, від кінематичної точності і передавального відношення між рухами, що складаються. Останнє є керованою частиною інформації верстата, оскільки програмування складної траєкторії руху полягає в зміні співвідношення швидкостей (точніше, шляхів, а не самих швидкостей), що беруть участь у формоутворенні.

          1.2 Основні типи токарних верстатів і їх позначення

          На станках токарної групи обробляють деталі типа валів, дисків і втулок. Здійснюючі обточування зовнішніх циліндричних поверхонь, торців та уступів, прорізування канавок та відрізку, розточування отворів(циліндричних, конічних та фасонних), обточування конічних і фасонних поверхонь, свердлення, зенкерування і розгортання отворів, нарізання зовнішньої і внутрішньої різьби різцем, нарізання різьби мітчиком та плашкою, вихрове нарізання різьби, накатування рифленних  поверхонь.

          Головним рухом, який визначає швидкість різання, є обертання шпинделя, несущого заготовку. Рухом, з’ясовуючим величину прокольних та поперечних подач, являється рух супорта, в якому закріплюються різці, а при обробці кінцевим інструментом рух подачі отримує задня бабка верстата. По класифікації токарні верстати належать до першої групи.     

          Основними параметрами верстата є виліт і максимальний хід шпинделя й т.д.

          Токарні верстати залежно від області застосування розрізняють універсальні та спеціалізовані. Універсальні верстати призначені для виконання самих різноманітних операцій: обробка зовнішніх і внутрішніх циліндричних, конічних, фасонних і торцевих поверхонь; нарізання зовнішніх та внутрішніх різьб; відрізки, свердлення, зенкерування і розгортка отворів. На спеціалізованих верстатах виконують більш менше коло операцій, наприклад: обточування гладких і ступінчатих валів, прокатних волків, осі колесних пар залізничного транспорту, різного роду муфт, труб.

          Універсальні верстати розподіляються на токарно – гвинторізні і токарні. Токарні верстати призначені для виконання всіх токарних операцій, за виключенням нарізання різьби різцями.

          В нашому виробництві використовують різні моделі токарних і токарно – гвинторізних верстатів – від настільних до важких.

          Найбільший діаметр поверхні, який можна обробляти на даних верстатах, коливається від 95 до 5000мм, при довжині заготовки від 125 до 24000 мм. Деякі токарно – гвинторізні верстати оснащені копіювальним устроєм, які дозволяють обробляти складні контури без спеціальних фасонних різців і комбінованого росточного інструменту, значно спрощують наладку і під наладку верстата.

           Токарні верстати на підставі класифікації, віднесені до першої групи, усередині якої їх ділять на типи: 1 – спеціалізовані напівавтомати і автомати ; 2 – одношпиндельні напівавтомати і автомати ; 3 – багатошпиндельні напівавтомати і автомати; 4 – револьверні; 5 – свердлильно – відрізні; 6 – карусельні; 7 – токарні і лобові; 8 – багаторізцові; 9 – різні токарні.

          Моделі верстатів позначають буквами й цифрами. Перша цифра позначає, до якої групи відноситься верстат, друга - до якого типу, третя й четверта цифри характеризують розмір верстата або оброблюваної заготовки. Буква, що стоїть після першої цифри, означає, що дана модель верстата модернізована (покращена). Якщо буква стоїть наприкінці, то це означає, що на базі основної моделі виготовлений відмінний від нього верстат.