4. Титульна сторінка оформляється відповідно до встановленого зразка (див. Додаток 2).
5. На другій сторінці подається зміст роботи (план), в якому визначаються назви розділів і підрозділів, а також сторінки (див. Додаток 2).
6. Робота повинна бути написана чітко, охайно, без скорочень (за винятком загальновживаних).
7. Усі сторінки нумеруються від титульної до останньої без пропусків. Першою вважається титульний аркуш (на ній цифра 1 не ставиться), другою вважається сторінка, що містить „зміст” (план), на ній цифра 2 не ставиться, і лише на наступній сторінці проставляється цифра 3 й далі згідно з порядком.
8. Заголовки структурних частин „ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ” і т.д. друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів – маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного виступу без крапки в кінці. Кожен розділ треба починати з нової сторінки.
9. Вписувати в текст роботи окремі слова, умовні знаки допускається чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближена до щільності основного тексту.
10. Список літератури подається після висновків курсової роботи, він оформляється згідно з вимогами бібліографічного опису наукових робіт.
Курсова робота повинна бути викладена у формі наукового стилю мовлення.
Розглянемо деякі виражальні засоби, притаманні науковому стилю.
При написанні курсової роботи доречно урізноманітнювати палітру мовних засобів (слів, словосполучень, виразів), вибір яких повинен залежати від смислових зв’язків між частинами сформульованої думки. У викладі думок слід розмежовувати власне бачення проблеми й бачення інших авторів, тобто запозичене із наукових праць. Тому варто користуватися такими виразами, як: „на нашу думку", "як показує аналіз", "погоджуючись із міркуванням ...". Виклад роботи не слід подавати від першої особи однини "Я вважаю", "Мені здається", доцільніше використати звороти типу "встановлюємо", "маємо на увазі".
Написання курсової роботи вимагає вміння добирати епітети до різноманітних термінів. Наведемо рекомендації філологів, що пропонують "наукові" епітети до низки найпоширеніших термінів.
Аналіз теми чи проблеми є: науковий, об’єктивний, конкретний, усебічний, вичерпний, детальний, порівняльний, ретельний, глибокий.
Вивчення проблеми може бути: об’єктивне, експериментальне, теоретичне, практичне, порівняльне, дослідне, безпосереднє, спеціальне, постійне, систематичне, подальше, поглиблене, інтенсивне, глибоке, всебічне, ретельне.
Завдання – першочергові, найближчі, кінцеві, поставлені, вузлові, особливі, конкретні, визначені.
Дані експерименту– дослідні, другорядні, конкретні, цифрові, сучасні, останні, попередні, перевірені, вичерпні, повні, додаткові, початкові, цінні, надійні.
Дослідження– наукове, об’єктивне, теоретичне, експериментальне, загальне, конкретне, фундаментальне, систематичне, поглиблене, глибоке, актуальне, цінне.
Експеримент – аналогічний, подібний, важливий, цікавий, блискучий, унікальний, успішний.
Інформація – точна, вичерпна, повна, важлива, цінна, обов’язкова, оперативна, достатня, нова.
Матеріал – науковий, експериментальний, довідковий, статистичний, фактичний, зібраний, систематизований, використаний, великий, багатий, різноманітний, достатній, вірогідний.
Мета – важлива, головна, наукова, практична, конкретна, реальна, поставлена, вказана.
Питання – актуальне, принципове, теоретичне, практичне, загальне, конкретне, важливе, складне, слушне.
Проблема– наукова, фундаментальна, актуальна, важлива, ключова, провідна, гостра, часткова, глобальна.
Спостереження – наукові, об’єктивні, спеціальні, візуальні, ретельні, численні, систематичні, важливі, подальші.
При поєднанні частин тексту наукової роботи пропонуються такі мовні засоби зв’язку (див. таблицю 2).
Таблиця 2
Засоби поєднання частин у тексті
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.