Для знайомства з новими публікаціями з вибраної проблеми потрібно звернутися до педагогічних журналів: “Педагогіка”, “Народна освіта”, “Виховна робота в школі”, “Рідна школа”, “Педагогіка і психологія”, “Сім’я і школа”, “Палітра педагога”, “Науковий світ” та інших. Слід подивитися покажчик статей за рік, розміщений в останньому номері журналу.
Нарешті, об’ємні бібліографічні відомості містять систематичні каталоги в бібліотеці.
Збираючи інформацію, досліднику бажано врахувати наступні поради: користуватися аркушами одного, щонайбільше двох форматів; постійно мати їх під рукою; не записувати зайвих подробиць; завжди зазначати джерело, з якого зроблено виписки, та відповідну сторінку, з якої виписано цитату; занотовувати нову інформацію систематично, в логічній послідовності на окремих аркушах.
У ході вивчення літератури необхідно вести записи, що складаються з найбільш вагомих цитат і власних попередніх міркувань по окремих складових частинах досліджуваної проблеми. За основоположними джерелами доцільно складати стислий або розгорнений план-конспект (особливо якщо цієї книги немає в постійному обігу або вона достатньо об’ємна).
Знайомлячись з книгою або статтею, необхідно заповнити на неї бібліографічну картку такого змісту: а) вихідні дані роботи; б) про що книга (з позиції вашого до неї ставлення, ваших вимог); в) оцінка книги з погляду можливого її використання в курсовій роботі. Такі бібліографічні картки зручно сортувати відповідно до пунктів робочого плану (складання попереднього робочого плану – це визначення кількох ключових питань, на яких буде акцентуватися увага. На основі цих питань вже йде звернення до літератури, тобто здійснюється збір інформації. Робочий план може бути потім змінений і не збігатися з остаточним варіантом).
Далі – накопичення виписок. Робити виписки – це перш за все уміти знайти і вибрати потрібне теоретичне положення, статистичні дані, цікаві вислови.
Виписувати можна дослівно (цитатами) або у вільному трактуванні, або чергувати. Але у будь-якому випадку необхідно робити посилання на джерело.
Виписки краще всього робити на окремих листах-картках. Такі листи зручно зберігати в конвертах, помітивши кожен номером пункту плану курсової роботи. У тексті виписок слід виділяти заголовки, а важливі поняття, визначення, окремі фрагменти записів підкреслювати. Крім того, на полях листа-картки по ходу виписки корисно робити позначки, які допоможуть зорієнтуватися при повторному зверненні до цього тексту.
Загальноприйнятими позначками є такі:
! – повна згода з тим, про що йде мова в тексті;
? – незгода з автором, сумнів;
?! – подив, здивування;
NB – вельми важливо;
V – важливо, варто відмітити;
~~ – цікаво, може бути в нагоді.
Такого роду дослідницький матеріал слід поступово накопичувати і систематизувати відповідно до задуманого, тобто формувати матеріал дослідження.
Третій етап роботи – це обробка накопиченого матеріалу, розташування його в логічній послідовності, поповнення його додатковими відомостями, необхідність яких виявляється в ході роботи. Сюди ж входить оформлення результатів дослідження у вигляді закінченої курсової роботи.
Логіка дослідження передбачає певну його композицію і містить дві взаємозв’язані частини:
а) розробку задуму (описова частина), частіше, у вступі;
б) реалізацію задуму (основна частина) і його рубрикацію (розбиття тексту на складові частини, відділення однієї частини від іншої: абзаци, розділи, параграфи, цифрове і буквене позначення і т.п.), а також використання заголовків, нумерації і т.д.
При цьому слід дотримуватися і певної структури курсового твору, який повинен складатися з: а) вступу; б) основної частини (теоретична і практична частина; в) висновків; г) списку використовуваної літератури (бібліографії).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.