. Теоретичні основи дослідження поняття «соціально-трудові відносини». Аналіз сучасного стану компонентів соціально-трудових відносин, страница 8

Номінальна і реальна заробітна плата не обов’язково змінюються в одному і тому самому напрямі. Наприклад, номінальна заробітна плата може підвищитись, а реальна заробітна плата в той же час – знизитись, якщо ціни на товари і послуги зростали швидше, ніж номінальна заробітна плата.

Законодавчо встановлюється мінімальна заробітна плата. Вона становить розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватись оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата регулюється з урахуванням економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартості величини мінімального споживчого бюджету. За Законом України “Про оплату праці” від 24 березня 1995р. є державною соціальною гарантією і встановлюється у розмірі не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.

Підвищення середньомісячної номінальної зарплати на перший погляд свідчить про певне поліпшення добробуту трудящих. Але точнішим показником тут є реальна заробітна плата. Динаміку реальної заробітної плати визначають за допомогою індексу вартості життя, що обчислюється зіставленням суми товарних цін, що в різні періоди сплачують робітники за придбання необхідних засобів до існування.

Розмір заробітної плати в різних країнах неоднаковий. Існують національні відмінності заробітної плати. Вони обумовлені неоднаковими розмірами вартості робочої сили, яка залежить від обсягу природних і історично існуючих потреб, витрат на виховання працівника, продуктивності і інтенсивності праці в країні. Законом України “Про оплату праці” встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати ( а від цього залежать всі тарифні ставки і посадові оклади) визначаються з урахуванням:

- вартості величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни;

- загального рівня середньої заробітної плати;

- продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

Заробітна плата має тенденцію до диференціації по країнам, регіонам, різним видам діяльності і індивідуумам.

Розділ 2. Аналіз сучасного стану компонентів соціально-трудових відносин.

2.1. Аналіз умов праці на сучасному етапі розвитку України.

За роки існування системи безпеки та гігієни праці в Україні накопичилося чимало проблем, які потребують негайного розв’язання. Попри офіційну статистику, яка свідчить, що на українських підприємствах із року в рік на 10% зменшуються показники виробничого травматизму, кількість постраждалих на робочому місці у кілька разів більша, ніж у промислово розвинутих країнах. Про недоліки діючої в Україні системи охорони праці нині говорять практично всі сторони соціального партнерства – роботодавці, профспілки та державні органи нагляду.

Однією із основних проблем є неефективність сучасних підходів при атестації робочих місць. Роботодавці наголошують: витрати підприємств на засоби індивідуального захисту для офісних та інженерно-технічних працівників, які безпосередньо не працюють на ділянках зі шкідливими умовами праці, необхідно відносити на собівартість продукції, що нині не дозволяється робити. В результаті втрачається мотивація керівництва підприємства витрачати кошти на додаткові заходи з охорони праці. Багато нарікань викликає і система обліку нещасних випадків на виробництві. Адже на вітчизняних підприємствах мікротравми взагалі не фіксуються.

За даними Міжнародної організації праці, економіка країни від наслідків травматизму на виробництві в середньому втрачає близько 4% ВВП. Але головне навіть не економічні втрати, а підірване здоров’я, інвалідність, а подекуди і смерть людей. Таких наслідків можна уникнути, але кому це потрібно?

Серед причин несприятливих умов праці в Україні основними визначаються наступні: 

1.  невідповідність значної частини техніки санітарно-гігієнічним нормам, ергономічним або технічним вимогам безпеки;

2.  моральний і фізичний знос більшості функціонуючого обладнання;