З одного боку, пам'ять є функцією інтегративною, багато в чому визначальною успішність у формуванні інших психічних процесів, з іншого боку, вона найбільш чутлива до будь-яких мозковим змін, тому може виступати, як «індикатор» стану мозку в цілому.
Порушення пам'яті у дітей з мовленнєвою патологією мають вторинний характер, так як первинне порушення мовлення може викликати недорозвинення або порушення процесу пам'яті, що проявляється у звуженні обсягу матеріалу, що запам'ятовується.
У дітей з порушенням мовлення поряд з недорозвиненням лексико-граматичної будови мовлення, порушується слухове сприйняття і слухова увага в зв'язку з чим специфічно змінюється процес формування мовленнєвої функціональної системи, отже, може специфічно протікати процес слухо-мовленнєвої пам'яті. Наслідком цього може бути те, що у дітей дошкільного віку з порушенням мовлення словниковий запас обмежений побутовою лексикою, зв'язне мовлення не розвинене.
Таким чином, можна виділити те, що пам'ять дошкільника є центральною психічної функцією, яка визначає інші процеси, які в першу чергу пов'язані з мовним розвитком дітей.
Дослідження вчених, які займалися проблемою мовленнєвого розвитку показали, що у дітей дошкільного віку порушення мовлення супроводжується порушеннями немовленнєвих процесів. У них відзначається сповільненість процесів переробки сенсорної інформації, зниження працездатності; недостатньо сформовані психічні функції: логічне мислення, слухова і зорова увага, сприйняття, пам'ять.
Дослідження пам'яті дітей із порушенням мовлення показало, що у даної групи дітей особливо страждає розвиток слухової пам'яті. Згідно з дослідженнями І.Т. Власенко, які показали деяке загальне зниження в обсязі слухо-мовленнєвої пам'яті у дітей із порушенням мовлення, необхідно сказати про те, що простежується також і взаємозв'язок рівня слухової пам'яті і рівня мовленнєвого розвитку. У таких дітей помітно страждає продуктивність запам'ятовування в порівнянні з дітьми з нормальним розвитком мовлення.
Для дітей з порушенням мовлення властивий недостатній розвиток мимовільної пам'яті. Те, що діти з нормальним розвитком запам'ятовують легко, у дітей із порушення мовлення потребує зусиль.
Коли дитина дорослішає, актуальнішою для неї стає довільна пам'ять. Особливості довільного запам'ятовування у дошкільників з порушенням мовлення виявляються у нижчій продуктивності, порівняно з нормою. У дітей спостерігається низька пізнавальна активність, яка проявляється у неготовності до напруженої роботи, активного пошуку запам'ятовування і відтворення.
Слабка активність дітей проявляється, коли самостійно, без допомоги дорослого їм важко контролювати себе, коригувати процес заучування. Вони можуть забувати складні інструкції, пропускають деякі їх елементи й змінюють послідовність запропонованих завдань. Діти, як правило, не вдаються до мовленнєвого спілкування з метою уточнення інструкції. [1]
Якщо дітям з порушенням мовлення дається установка на запам'ятовування - вони відтворюють більшу кількість слів, ніж тоді, коли така установка не дається. Багаторазове повторення призводить до втоми і дитина втрачає інтерес до завдання, тому результат погіршується. [5]
Продуктивність запам'ятовування залежить від форми подання матеріалу.
З віком продуктивність запам'ятовування словесного матеріалу зростає швидшими темпами, ніж продуктивність запам'ятовування наочного матеріалу. Перевага наочної пам'яті над вербальною є менш вираженою. Діти з порушенням мовлення краще запам'ятовують наочний матеріал, ніж вербальний і дана перевага триваліша, порівняно з нормою. [3].
Якщо говорити про мисленнєву активність, то у дітей з нормальним розвитком характерне свідоме прагнення застосовувати ті самі логічні операції, що й під час запам'ятовування. У більшості дітей з порушенням мовленнєвого розвитку такого не спостерігається.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.