Поступове ускладнення поведінки людини відбувається шляхом опанування низки знань, умінь та навичок та накопичення досвіду. Його формування було б неможливе, якби образи навколишнього світу, що виникають у корі головного мозку, зовсім зникали. Такі зв'язки взаємопов'язані, вони закріплюються, зберігаються і відтворюються залежно від потреб людини. Всі ці процеси охоплює пам'ять.
Пам'ять — це запам'ятовування, збереження і відтворення індивідом його досвіду.
Пам'ять — найважливіша характеристика всіх психічних процесів, вона забезпечує єдність і цілісність людської особистості. Тому, проблема пам'яті - одна з тих галузей психології, яка найбільше привертала до себе увагу і вивчалася. [1]
Питанням вивчення розвитку пам’яті займалися такі вчені зарубіжної та вітчизняної науки, як Л. Є. Андрусишина, Л. М. Веккер, Л. С. Виготський, В. В. Давидов, О. Р. Даніленкова, Д. Б. Ельконін, З. М. Істоміна, Г. В. Костюк, С. В. Лауткіна, О. Р. Лурія, Г. О. Люблінська, А. Г. Маклаков, О. М. Мастюкова, Н. О. Менчинська, А. В. Петровський, Т. В. Сак, О. М. Усанова, Е. Л. Фегередо, М. К. Шеремет, Л. М. Шипіцина та інші.
Сучасні дослідники (Г. С. Костюк, Г. О. Люблінська, С.Д.Максименко, І. В. Мартиненко, З.В. Огороднійчук, Т. В. Сак, В. В. Тищенко, М. К. Шеремет та ін.) визначають пам’ять як пізнавальний психічний процес сприймання, запам’ятовування, збереження, відтворення і забування індивідом свого досвіду.
У пам'яті розглядають процеси запам'ятовування, збереження, відтворення і забування; вони не є автономними психічними здібностями, а формуються у діяльності й визначаються нею.
Види пам'яті залежать від характеру діяльності, під час якої реалізуються процеси запам'ятовування і відтворювання.
Отже, до ключових видів пам’яті відносять:
· за характером психічної активності, що переважає в діяльності, — рухова, емоційна, образна, словесно-логічна;
· за характером цілей діяльності — мимовільна, довільна;
· за тривалістю закріплення і збереження матеріалу — короткочасна, довготривала, оперативна. [4]
Коли процеси запам'ятовування і відтворення не мають спеціальної мети щось запам'ятати чи пригадати, то йдеться про мимовільну пам'ять; якщо ставиться мета — про довільну пам'ять. У цьому разі процеси запам'ятовування і відтворення розглядаються як спеціальні, мнемічні дії.
Структура порушень пам'яті залежить від типу домінантності півкуль. Наприклад, порушення обсягу пам'яті пов'язане з дисфункцією лівої півкулі головного мозку, а труднощі відтворення інформації — з дисфункцією правої півкулі.
То що ж собою являє слухо-мовленнєва пам’ять?
Слухова пам'ять - образна пам'ять, пов'язана з діяльністю слухового аналізатора і спрямована на запам'ятовування звуків: музики, шумів і т.д.
Під слухо-мовленнєвою пам'яттю в сучасній психології і нейропсихології розуміють гарне запам'ятовування і точне відтворення різноманітних звуків (мовних і немовних), слів, пропозицій, оповідань (лексичного матеріалу).
Даний вид пам'яті характеризується тим, що людина, що володіє ним, може швидко і точно запам'ятати зміст подій, логіку міркувань, сенс прочитаного тексту і тому подібне. Цей сенс вона може передати власними словами, притому досить точно.
Людина живе в світі звуків: звуків природи, механізмів, музики, мови і т.д. За допомогою слухового сприйняття вона вловлює поточні звукові події, налаштовує свій слуховий апарат в конкретної звукової ситуації, знаходить джерело звуку, реагує на зміни в звуковому середовищі. Завдяки слуховій пам'яті людина може впізнавати знайомі звуки, подумки відтворювати і використовувати звукові враження з минулого.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.