Особливості формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дошкільників з порушеннями мовлення, страница 4

Моменти довільності пам’яті виникають, коли у дитини з’являється мета - запам'ятати. Перші такі задачі дитині ставить дорослий, коли змушує дитину орієнтуватись не тільки на сучасне, а й на майбутнє та  минуле, коли вимагають від дитини виконати яке-небудь доручення не зараз, а через деякий час, для чого необхідно довільно запам'ятати це доручення, або ж пропонують розповісти про те, що було в минулому (наприклад, про те, що відбувалось на святі), для чого необхідно довільно відтворити відповідні події. Також, це відбувається коли дитину просять пригадати назву певного предмета, чи почуту раніше скоромовку, віршик; переказати почуту казку.

Спочатку, дитині нелегко дається довільне запам’ятовування. Це відбувається тому, що вона не володіє прийомами запам'ятовування і  ще не знає, що треба зробити для того, щоб краще запам'ятати.

Поступово вихователь формує у дітей найпростіші прийоми довільного запам'ятовування. Він привчає дошкільників до того, щоб при запам'ятовуванні якого-небудь наочного або словесного матеріалу вони уважно з ним ознайомились, спробували б осмислити його зміст, повторювали б запам'ятовувані дії і слова тощо.

При запам'ятовуванні якого-небудь віршика або пісеньки вона багато разів їх повторює, поки не доб'ється більш-менш повного заучування.

Коли дитині ставлять завдання запам'ятати зміст якої-небудь картинки, то вона уважно її розглядає, з'ясовує особливості зображених на ній персонажів, здійснюваних ними дій, взаємовідносин, що існують між ними, тощо. 

Отримуючи схвалення, дитина радіє, поступово сама ставить перед собою задачу запам'ятати щось, щоб потім пригадати і викликати схвалення дорослого.

Спочатку дитина не сама придумує собі завдання запам'ятовування і не сама відкриває відповідні прийоми. Дорослий пропонує дитині запам'ятати те чи інше, організовує діяльність, при якій це завдання може бути розв'язане, вказує деякі прийоми, які сприяють кращому запам'ятовуванню, тощо. Коли дитина набуває певного досвіду в цьому відношенні, вона сама починає ставити перед собою завдання запам'ятовування, за власною ініціативою довільно запам'ятовує або пригадує необхідний матеріал.

Виконуючи такі задачі, дитина засвоює найпростіші мнемічні прийоми та засоби (повторення, переказ). Під впливом вказівок дорослого дитина виправляє помилки у тому, що пригадала, в неї виникає прагнення пригадати правильно. Згодом виникає прагнення цих помилок не припускатись, а для цього дитина налаштовується запам'ятати правильно і точно, тобто вона починає розуміти зв'язок між моментами запам'ятовування та відтворення.

Розвиток довільної пам'яті має важливе значення для підготовки дитини до шкільного навчання. Ніяка навчальна діяльність неможлива, якщо дитина буде запам'ятовувати тільки те, що її безпосередньо цікавить, не рахуючись з вимогами вчителя, з тими завданнями, які висуваються шкільною програмою.

Всі ці процеси є основою для формування слухо-мовленнєвої пам’яті, коли дитина може досить швидко і точно запам'ятати зміст тексту, що читається, розповіді, міркування і тому подібне. Діти дошкільного віку здатні вивчати назви різних предметів, запам’ятовувати почуті від дорослих цікаві історії, знати улюблені мелодії та пісні, вільно розповідати свою улюблену казку.

1.3.  Особливості формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дошкільників з порушеннями мовлення

Дошкільний вік є важливим етапом у розвитку кожної дитини. У цей період починається активна підготовка до школи. Як правило, для оволодіння навичками,  необхідними для шкільного навчання, потрібний високий рівень розвитку вищих психічних функцій, до яких, зокрема, відноситься і мовлення.

Порушення мовлення у дітей, як правило, супроводжуються несформованістю інших психічних функцій. Згідно з дослідженнями Д.Б. Ельконіна, в старшому дошкільному віці найбільш значущою, провідною в психічному розвитку дитини є пам'ять. У дітей із порушенням мовлення у дошкільному віці і на початку шкільного навчання має місце знижений обсяг усіх видів пам'яті, порівняно з нормою.