Особливості формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дошкільників з порушеннями мовлення, страница 10

Отримані результати відображено на рис. 2.4.

Якісний аналіз.

Дітям важко було виконати це завдання, адже в них, після проведення першого етапу дослідження, змінився тип діяльності ( від навчання – до гри), вони відволіклися і їм важко було згадати ті слова, які вони почули під час проведення методики раніше (на 1 годину).

Винятки в ході проведення методики:

1  Саша (ПМР) лінувався згадувати слова, бо хотів гратися (3 бали);

2  Маша (ПМР) не могла згадати слова взагалі. Згадала лише одне, наближене до прочитаного їй слова (1 бал);

3  Ліза (ТМР) замість слова «береза», використала слово «верба»;

4  Валера (ТМР) декілька разів повторював одне слово ( 4 бали);

5  Денис (ТМР) зміг добре виконати завдання, але засмутився, бо хотів отримати ще кращий бал.

Отже, отриманий результат дослідження, можна зробити висновок, що у дітей з ТМР, та у дітей з ПМР розвиток довготривалої пам’яті знаходиться на низькому рівні і потребує удосконалення.

Рис. 2.4. Результати по довготривалій пам’яті.

2.3. Методичні рекомендації щодо формування слухо-мовленнєвої пам’яті у дошкільників з порушеннями мовлення

Слухо-мовленнєва пам’ять - це процес, що починає формуватися та розвиватися ще з дитячого віку, тому, навіть в немовлячий період батьки можуть почати роботу з її розвитку.

Цей процес відбувається під час безпосереднього емоційного спілкування дорослого і малюка. Коли дитина починає цікавитися якимись предметами, то необхідно знайомити її з ними шляхом чіткого проговорювання їх назв, показу способу їх застосування. Мовлення має бути чітке, тон лагідний, не голосний, будується у формі діалогу. Діючи з предметами, дорослий кожен раз називає їх і показує дитині. Багаторазове повторення побутових процесів по догляду за дитиною, а також організація сприймання дитиною свого оточення сприяє запам'ятовуванню нею вигляду предмету, а згодом і його назви.

Коли дитина починає говорити, то дорослий уважно стежить за процесом наслідування дитиною його дій та слів. Виправляє неправильне їх виконання, показує, як слід, досягаючи правильного повтору. Слово, яке не дається дитині у вимові, слід кілька разів повторити, спонукати дитину до правильної його вимови.

Дуже добре розвиває пам’ять робота з дитячою літературою. Читання напам'ять віршиків, проговорюванням скоромовок призводить до того, що дитина також запам'ятовує та відтворює їх.

Особливу увагу у віці 3-7 років слід приділяти розвиткові елементів довільної пам'яті. Перші з них з'являються при постановці мнемічних задач дорослим. Спочатку це задача "пригадай", а потім "запам'ятай".  Найлегше дитина пригадує події, назви слів, осіб, яких нещодавно сприймала.

Навчаючи дитину довільному відтворенню, дорослий пояснює зв'язок із моментом запам'ятовування. Так, під час сприймання матеріалу, дорослий ставить задачу "подивись (послухай) уважно, бо потрібно буде згадати".

Для старших дошкільників постановка мнемічних задач ускладнюється, вона стає більш конкретною та варіативною: віршик треба запам'ятати напам'ять, оповідання своїми словами, щоб переказати.

Дітям можна доступно пояснити, як потрібно вчити віршик напам'ять. Найбільш ефективний спосіб запам'ятовування, коли сприймання чергується із відтворенням. Дітей слід привчати до принципу "зрозумів, тоді запам'ятай", розкривати порядок запам'ятовування значного за обсягом матеріалу, поділяючи його на частини.

Методи, завдяки яким можна розвинути слухо-мовленнєву пам’ять:

1)  Ігри, спрямовані на розвиток невербальної пам'яті. У неї входять ігри та ігрові вправи не тільки на розвиток немовленнєвої пам'яті, але і на розвиток слухового уваги.

2)  Ігри, спрямовані на розвиток вербальної пам'яті без використання наочного матеріалу. Дані ігри спрямовані на розвиток слухо-мовленнєвої пам'яті, на розвиток уміння узагальнювати, на формування зосередженості, концентрації і переключення уваги і фонематичного слуху.