Проектування технологічних процесів складання електронної апаратури: Навчальний посібник до курсового проектування, страница 7

Рисунок 5.5 – Схема технологічного процесу монтажу компонентів згідно з варіантом 5 табл. 5.1: а – нанесення паяльної пасти; б – установлення КМП₁; в – сушіння й оплавлення паяльної пасти; г – перевернення плати; д – нанесення клею; е – установлення КМП₂; ж – полімеризація клею; з – перевернення плати; і – установлення КМО₁;  к – паяння КМП₂ і КМО₁ подвійною хвилею припою

18

При конструктивному виконанні 6 (див. табл. 5.1) на печатну плату монтують тільки компоненти КМО₁ для монтажу в отвори з однієї сторони плати. Монтаж компонентів містить такі операції: установлення компонентів КМО₁; контроль установлення компонентів; паяння компонентів КМО₁ хвилею припою; промивання печатної плати з компонентами; контроль паяних з’єднань.

Вивчивши складальні креслення та специфікацію до них, можна установити, до якого конструктивного варіанту відноситься печатний вузол  та які технологічні операції  необхідні для його складання.

Ці технологічні операції (види робіт) та їх послідовність слід зазначити на технологічній схемі складання [6]. Крім того, на схемі складання необхідно зазначити інші операції (види робіт), які обов’язкові для виготовлення виробу при його складанні. Такі операції (види робіт) можна визначити з табл. 1.2 для етапів складання 3 – 5, а етапи 1, 2,  виконані раніше, на схемі складання не зображаються. Якщо в технічних вимогах конструктора вказано маркування плати (див. табл. 1.2, етап складання 2), то  маркування також необхідно відобразити на схемі складання.

Таким чином, на технологічній схемі складання слід зазначити всі необхідні операції (види робіт) етапів складання 3 – 5 без етапів складання 1, 2 (див. табл. 1.2). Не слід вносити операції (види робіт), не рекомендовані конструктором.

Для визначення послідовності робіт необхідно користуватись не тільки табл. 1.2, а і вище вказаними десятьма рекомендаціями з урахуванням особливостей елементної бази (негерметичність, вплив статичної електрики) і конструктивного виконання печатного вузла.

Прийняту послідовність складання необхідно пояснювати з посиланням на номер рекомендації чи і (або) пункт технічних вимог конструктора, які вказані на складальному кресленні. Також необхідно вказувати позиції  ЕРЕ. Наприклад, в першу чергу (спочатку) маркуємо печатну плату згідно з вимогами конструктора (п. 4) і рекомендації 1. Потім установлюємо пелюстки поз. 3, закріплюємо їх розваль-цюванням (рекомендація 6)… Далі установлюємо резистори поз. 10, резистори поз. 8, діоди поз. 12, конденсатор поз. 15, резистори поз. 9, транзистори поз. 17 з підгинанням виводів (рекомендація 10)... Після цього  установлюємо мікросхеми поз. 18,  20, 24, 19 з підгинанням двох діагональних виводів (рекомендації 2, 10)… Потім виконуємо контроль правильності установки ЕРЕ (рекомендація 4)…

Якщо послідовність робіт зрозуміла з ТП, то посилання на пунктирекомендацій не обов’язкове. Так, після паяння завжди необхідні промивання і сушіння.

19

При побудові технологічної схеми складання з базовою деталлю [6] кожну позицію ЕРЕ (див. складальні креслення і специфікацію) необхідно зображати окремим прямокутником. Якщо одна частина ЕРЕ конкретної позиції установлюється раніше, а друга – пізніше, то така ситуація буде зображена двома прямокутниками у відповідних місцях схеми складання.

Прямокутник можна не розділяти на частини, якщо в ньому буде записаний допоміжний матеріал, який після складання залишається у виробі. Крім того, у прямокутнику необхідно зазначити лише назву допоміжного матеріалу: лак, припій, клей та ін.

Матеріал даного розділу слід викласти в пояснювальній записці у такій послідовності: записати кілька загальних речень про технологічну схему складання (її місце в розробленні ТП, вирішувані задачі), десять рекомендацій щодо послідовності складання, пояснення до розробленої схеми складання.

6 РОЗРОБЛЕННЯ  МАРШРУТНОЇ  ТЕХНОЛОГІЇ

Після виконання третього етапу розроблення ТП виготовлення виробу (див. табл. 1.1) необхідно виконати четвертий етап. У [1]  такий етап окремим розділом не виділено, а в [6] наведено загальні положення та рекомендації. Тому в Додаток А «Зразок змісту основної частини пояснювальної записки» внесено підрозд. 7.1 – 7.4 для поетапного вирішення цієї задачі.

Маршрутний технологічний процес визначає послідовність (маршрут) виконання операцій, їх вид і найменування, устаткування й оснащення (пристрої, інструмент) для виконання операцій, трудомісткість виконання операцій і кваліфікацію робітників. Усі параметри розроблення ТП заносять у маршрутні карти.

Маршрутний ТП будемо розробляти на базі типового технологічного процесу (ТТП). Тому при виконанні підрозд. 7.1 необхідно згадати визначення ТТП та одиничного технологічного процесу (ОТП).

Типові технологічні процеси розробляються для групи виробів, об’єднаних на основі ознак конструктивно-технологічної спільності, і  характеризуються єдністю змісту та послідовності більшості технологічних операцій  і переходів для виробів усієї групи.   Операції записано у загальному вигляді.

20

Одиничний ТП відноситься до виробу конкретного найменування, типорозміру та виконання незалежно від типу виробництва. Операції записано для конкретної елементної бази.

Для виконання підрозд. 7.1 можна скористатись табл. 1.2, а також ТТП [8]  (для середньосерійного, великосерійного та масового типів виробництва) і ТТП [9]  (для малосерійного типу виробництва). Аналізуючи зміст кожної операції ТТП, потрібно виписати назви операцій, необхідних для розроблення ОТП. Якщо назви операцій повторюються, то назву можна записати один раз з поміткою (за бажанням) кількості операцій. Не слід вносити операції, не передбачені технічними вимогами конструктора.

При виконанні підрозд. 7.2 необхідно:

-  записати усі вибрані в підрозд. 7.1 операції ОТП;

-  записати суть (вид роботи) операції і те, з якими ЕРЕ (зазначити позиції) вона буде виконуватись;