Класи неорганічних сполук, страница 10

 Основність кислоти  визначається числом утворених при дисоціації іонів Гідрогену. Поділяють кислоти на одноосновні ( НСІ, НNO₃ ), двоосновні   (H₂SO₄, H₂S), триосновні (Н₃РО₄).  Дво- і багатоосновні кислоти дисоціюють ступінчасто:   Наприклад:

                   Н₃РО₄   «  Н⁺+ Н₂РО₄^-( перший ступінь);

                   Н₂РО₄^- «   Н⁺ + НРО₄^2-  ( другий ступінь);

                   HPO₄^2- « H⁺ + PO₄ ^3-     ( третій ступінь);

    Дисоціація проходить частіше по першому ступеню,  менше -  по другому і ще менше — по третьому.  Тому в розчині  фосфатної кислоти є молекули Н₃РО₄ та іони  Н₂РО₄^-, НРО₄^2- ,  РО₄^3- і  Н⁺ .

    Розрізняють кислоти оксигеновмісні ( HNO₃; H₂SO₄ ; Н₃РО₄), які є гідратами відповідних оксидів,  і  безоксигенові  ( HCІ; H₂S; HCNS ).

    За кількістю іонів Гідрогену, утворених при дисоціації ( ступеню дисоціації кислоти - a),  розрізняють сильні кислоти – НСІ, HBr, HI, H₂SO₄, HNO₃,  HCIO₄ ( a > 30%),  слабкі кислоти  - Н₂СО₃, Н₂SO₃, H₂S, H₂SiO₃, HNO₂ ( a<3%) і кислоти середньої сили –Н₃РО₄ і т. і.

   За елементом-окиснювачем розрізняють звичайні кислоти, у яких окиснювачем є іон Гідрогену і кислоти-окиснювачи, де окиснювачем є елемент, який утворює кислоту. Кислотами - окиснювачами  є нітратна кислота будь-якої концентрації і сульфатна кислота концентрована. Всі інші кислоти, в тому числі і сульфатна кислота розбавлена є звичайними  (простими)  кислотами.

    Назви кислот.

Систематичні назви кислот будуються з назв аніонів і починаються з назви катіона — «гідроген» : HNO₃ — гідроген нітрат (V), гідроген триоксонітрат, H₂SeO₃ — дигідроген триоксоселенат.