Внаслідок неминучих втрат енергії у самому насосі, потужність, яку він споживає, повинна бути більшою за корисну потужність. Відношення корисної потужності до потужності на валу насоса називається коефіцієнтом корисної дії:
, або 
.
Коефіцієнт корисної дії насоса ураховує усі втрати енергії в насосі. Вони складаються із гідравлічних, об’ємних і механічних втрат.
Гідравлічні втрати оцінюються гідравлічним коефіцієнтом корисної дії
hгідр
= 
,
де: Н - корисний напір насоса; hнас - втрати напору на подолання гідравлічних опорів при русі рідини у насосі. Вони складаються із втрат напору на тертя об поверхню проточної частини насоса і вихрових (місцевих) втрат.
Об’ємні втрати виникають через перетікання частини рідини крізь зазори між рухомим робочим колесом і нерухомими деталями корпусу насоса із зони високого тиску у зону розрідження. Вони оцінюються об¢ємним коефіцієнтом корисної дії
,
де: Q - подача насоса у напірний трубопровід (корисна подача насоса); DQ - витрата рідини, яка перетікає через зазори.
Механічні втрати енергії виникають через тертя рухомих деталей насоса (тертя в підшипниках, сальниках і т.п.). Вони оцінюються механічним коефіцієнтом корисної дії
hмех
= 
,
де: Nмех - механічні втрати потужності; (Nвал - Nмех) - потужність, яку робоче колесо насоса передає рідині.
(Nвал - Nмех) = rg(Q + DQ)(H + hнас) .
Взявши
до уваги, що 
, і поділивши ліву частину
останнього рівняння на Nвал , а праву на 
, отримаємо:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.