Гідравлічні і аеродинамічні машини, страница 23

Скористаємося рівнянням Бернуллі для потоку реальної рідини, яка рухається між перерізами 0 - 0  та 1 - 1 . За площину порівняння приймемо площину 0-0, а швидкість руху рідини в перерізі 0-0 приймемо рівною нулю:

 .

Звідси    ,

де: V1 - швидкість руху рідини в перерізі 1-1;   hп.усм. - повні втрати напору між перерізами 0-0  та 1-1 (повні втрати напору в усмоктувальному трубопроводі).

Таким чином, геометрична висота усмоктування насоса менша за вакууметричну на величину повних втрат напору в усмоктувальному трубопроводі і на величину швидкісного напору в усмоктувальному патрубку насоса.

Найбільша геометрична висота усмоктування насоса обмежується допустимою вакууметричною висотою усмоктування  ().

Теоретично для роботи насоса необхідно, щоб абсолютний тиск рідини при вході в насос був більшим за тиск насиченого пару рідини при даній температурі (в противному разі рідина буде кипіти). Практично понад цим тиском ще слід зберігати деякий запас енергії, який називається кавітаційним запасом і позначається Dh .

В технічних паспортах насосів (а відповідно і в літературі) наводяться усмоктувальні характеристики насосів у вигляді графічних залежностей Dh , або  від подачі насоса.

Якщо відома величина  Dh , то найбільшу геометричну висоту усмоктування можна визначити по формулі:

 ,         ( 5 )

де: ht - тиск насиченого пару рідини при даній температурі.

Допустима вакууметрична висота усмоктування   залежить від атмосферного тиску та від температури рідини, яку перекачує насос. На заводах-виробниках спеціальними кавітаційними випробуваннями визначається величина    для атмосферного тиску 10 метрів водяного стовпа та при температурі води  20°С.

Якщо насосна установка проектується для місцевості де атмосферний тиск відрізняється від 10 м.вод.ст., або для перекачування води з температурою більше  20°С, то паспортну величину  слід уточнити по формулі: