Межі вогнестійкості будівельних конструкцій не завжди задовольняють вимогам пожежної безпеки, внаслідок чого межу вогнестійкості намагаються підвищувати. Найменшу межу вогнестійкості мають незахищені металеві конструкції.
Збільшити мажу вогнестійкості будівельних конструкцій можна шляхом вогнезахисту, збільшення їх товщин, а для залізобетонних конструкцій - товщини захисного бетонного шару.
Для підвищення вогнестійкості будівельних конструкцій у будівництві використовують різні методи вогнезахисту.
Область використання того чи іншого методу вогнезахисту залежить від необхідної межі вогнестійкості; типу конструкції і її положення в просторі (вертикальне, горизонтальне, нахилене); виду навантажень, що діють на конструкцію (статичні, динамічні); температурно вологих умов експлуатації і агресивності навколишнього середовища; від збільшення навантаження на конструкцію за рахунок маси вогнегасник матеріалів; естетичних вимог, що пред’являються до конструкцій.
Згідно з протипожежними нормами проектування будівель і споруд основні будівельні конструкції, в тому числі виконані із сталі, повинні мати межу вогнестійкості 0,25-2,5 годин.
Випробовування і спостереження на пожежах показали, що вогнестійкість стальних несучих конструкцій незначна, під дією високих температур вони втрачають стійкість. Межа вогнестійкості металевих конструкцій обмежується кількома хвилинами (0,1...0,3 годин) і залежить від температури пожежі. Особливо несприятливі умови для металевих конструкцій при пожежі створюються тоді, коли вони з’єднані з горючими матеріалами, наприклад, дерев’яні прогони і обрешітки, горюча покрівля, заповнення перекриття горючими матеріалами. Таке поєднання викликав швидке поширення пожежі на значній площі.
Збільшення товщини металевих конструкцій не дає ефекту, оскільки вони мають велику теплопровідність, швидко прогріваються і втрачають несучу здатність. Для підвищення межі вогнестійкості стальних конструкцій до нормуючих значень використовуються різноманітні засоби вогнезахисту: бетонування, вогненосне облицювання чи спучуюче покриття.
Покриття металевих конструкцій важкими матеріалами забезпечує необхідний вогнезахист. До таких матеріалів належать звичайний бетон, цегла, керамічні плитки тощо. Бетонування виконується шляхом нанесення на поверхню металевих конструкцій шару бетону чи заключення стержнів в монолітну бетонну оболонку згідно з СНиП 2.03.01-84 "Бетонні і залізобетонні конструкції" і СНиП 3.03.01-67 "Несучі і огороджуючі конструкції".
Вогнезахисне облицювання виконують з використанням плитних листових і штучних виробів. Його наносять на поверхню металевих конструкцій механізованими засобами (набризк, торкретування) чи вручну. За рахунок нанесення такого покриття збільшується товщина конструкції і змінюються її теплофізичні властивості.
Найпоширенішим засобом захисту металоконструкцій (колон, ригелів тощо) від дії вогню в цементно-піщана і перлітова штукатурка. До складу таких вогнегасних штукатурок з заповнювачем з перлітового піску входять портландцемент не нижче М 400, гіпс чи рідке натрієве скло, а також волокнисті матеріали - мінеральна вата з температурою плавлення 1200 °С.
Вогнезахисні штукатурні покриття підвищують межу вогнестійкості металевих конструкцій від 0,5 до 2,5 годин залежно від товщини штукатурного шару (20...45 мм), їх приймають залежно від потрібної межі вогнестійкості.
Останнім часом широко застосовуються вогнезахисні порошки, до окладу яких входять азбест і рідке скло. Вони використовуються для захисту металевих конструкцій, що експлуатуються всередині приміщень з неагресивним середовищем і відносною вологою повітря не більш як 75%. Межа вогнестійкості конструкцій буде залежати від товщини шару покриття (0,5...3 години).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.