Для запобігання пожеж у гідромеліоративних організаціях розробляють організаційні, технічні, режимного характеру, пожежно-евакуаційні, тактико-профілактичні, будівельно-конструктивні та інші заходи режимів експлуатації машин і обладнання, за яких повністю виключається можливість виникнення іскор і полум’я при роботі, контакт нагрітих деталей обладнання з горючими матеріалами.
До організаційних заходів належать правильний вибір технології; недопущення захаращення приміщень і будівельних майданчиків; навчання працівників правилам пожежної безпеки; спеціальне розміщення матеріалів на складах та техніки в гаражах і ремонтних майстернях.
До технічних належать заходи, що стосуються правильного добору і монтажу електрообладнання, систем блискавкозахисту об’єктів і влаштування заземлення, іскрогасників тощо.
Заходи режимного характеру - це заборона куріння, запалювання вогню, правильне зберігання промаслених ганчірок, постійний контроль за зберіганням матеріалів, що можуть самозагорятись і т. ін.
Тактико-профілактичні заходи передбачають швидку дію пожежних команд, забезпечення об’єктів первинними засобами вогнегасіння, а також підтримування постійно в справному стані водопровідної системи тощо.
Заходів будівельно-конструктивного характеру вживають в процесі проектування і будівництва споруд, створення протипожежних конструкцій будівель, а також при конструюванні машин і обладнання.
2.1. Процес горіння
Багато процесів в природі, техніці і повсякденному житті відбуваються у вигляді екзотермічних реакцій, що супроводжуються виділенням теплоти. При процесах окислення завжди виділяється теплота, але не кожне окислення можна назвати горінням.
Теорію окислення в кінці XIX ст. розробив академік А.М.Бах. Він пояснив, що пронеси окислення самочинно відбуваються у природних умовах. Академік М.М. Семенов науково обґрунтував дію каталізаторів і антиокислювачів в процесі окислення, ва що йому в 1956 р. була присвоєна Нобелівська премія.
Згідно з теорією М.М.Семенова горіння можна уявити як ланцюгову реакцію самозаймання. При нагріванні горючої речовини її молекули легко вступають до реакції в киснем повітря. При цьому виникають активні центри, які створюють нові активні центри, тобто проходить ланцюгова реакція, яка залежно від роду горючої речовини, кількості кисню та інших чинників обумовлює швидкість процесів горіння.
Горіння - це складний фізико-хімічний процес, що супроводжується виділенням теплоти і випромінюванням світла.
За звичайних умов процес горіння характеризується як з’єднання горючої речовини з киснем, що перебуває у вільному стані в повітрі чи в хімічно зв’язному стані в різних хімічних сполуках. Але відомо, що деякі речовини, наприклад, стиснений ацетилен, хлористий азот, озон і деякі інші можуть вибухати і без кисню з утворенням теплоти і полум'я. Отже, горіння може бути результатом не тільки реакції з’єднання, але і реакції розкладу речовин. Водень і деякі метали можуть горіти в атмосфері хлору, мідь - в парах сірки, магній в двооксиді вуглецю. Найбільш небезпечне є горіння, що виникає при окисленні горючої речовини киснем повітря.
Для процесу горіння за звичайних умов потрібні три компоненти -речовина, що здатна горіти, джерело вогню з певною здатністю надати необхідну енергію горіння і певна кількість окислювача. Окислювачем є кисень. Найбільш бурхливо відбуваються процеси горіння в чистому кисні. Але окислювачем можуть бути киснеутримуючі речовини, такі як марганцевокислий калій КМn2О4, селітри KNO3, NaNO3; азотна кислотка НNO3.
Горючі речовини перебувають у трьох агрегатних станах: рідкому, твердому і газоподібному. Тверді горючі речовини, залежно від їх складу й будови, поводяться при нагріванні по-різному. Деякі з них, наприклад, сірка, стеарин, каучук, плавляться і випаровуються. Інші (дерево, торф, кам’яне вугілля, папір) розкладаються і утворюють газоподібні продукти та твердий залишок.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.