Умови безпеки по обладнанню майданчика для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, страница 15

Щоб запобігти самозайманню фрезерного торфу, його зберігають в штабелях обмежених розмірів, добре ущільнюють і контролюють темпе­ратуру .

З рослинних продуктів до мікробіологічного самозаймання схиль­ні свіжі чи заскиртовані у сирому вигляді сіно, конюшина, різні кор­мові трави і їх суміші, солома, хміль, а також солод, силосна маса, в яких відбувається життєдіяльність мікроорганізмів. З метою попе­редження самозаймання рослинних продуктів не дозволяється їх скирдувати у сирому вигляді і в сиру породу. Для кожної група речовин встановлюється відповідник порядок їх зберігання. Щоб не допустити пожеж, працівника повинні знати хімічну суть процесів самозаймання.

2.4. Особливості горіння твердих горючих матеріалів і речовин

Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин характеризу­ються схильністю до займання, особливостями горіння, властивістю під­даватись гасінню тими чи іншими способами. Ці характеристики горючих речовин необхідні для розробки протипожежних заходів і вибору най­більш ефективних методів гасіння.

Різні за хімічним складом тверді матеріали і речовини горять неоднаково. Горіння твердих речовин має багатостадійний характер. Прості тверді речовини (сажа, кокс, антрацит та ін.), що являють со­бою хімічно чистий вуглець, розжарюються або тліють без утворення іскор, полум'я і диму, оскільки їм не потрібно розкладатись перед тим, як вступити в реакцію з киснем повітря. Таке безполум’яне горіння переважно проходить повільно і називається поверхневим.

Горіння складних за хімічним складом твердих горючих матеріа­лів (дерево, бавовник, каучук, гума, пластмаси тощо) проходить у дві стадії: розкладання, що не супроводжується полум'ям і випромінюванням світла; горіння, яке характеризується наявністю полум'я чи тління. Складні речовин самі не горять, а горять продукти їх розкладання.

Таким чином, під дією зовнішньої теплоти відбувається нагрів твердої фази, що супроводжується виділенням газоподібних продуктів, які потім спалахують і горять. Теплота, що утворилася при спалахуван­ні, діє на поверхню твердої речовини і аноду викликав надходження в зону горіння нових порцій газів. Такий процес буде продовжуватися доти, доки не вичерпається весь об’єм горючої речовини.

Температуру спалахування твердих горючих матеріалів визначають експериментально. Найнижча температура, за якої займаються продукти розкладу, і є температурою спалахування для даної речовини. Температура спалахування твердих горючих речовин за довідковими даними ста­новить 50...580 °С. Найбільш низьку температуру спалахування має камфора, найвищу - ксилоліт, для більшості порід дерев ця температу­ри становить 270...300 °С.

Швидкість вигоряння твердих матеріалів залежить від вологості матеріалу, його об’ємної маси, питомого завантаження (кількість матеріалу, що припадає на 1 м² площі підлоги), відношення площі поверхні матеріалу до його об’єму, від доступу повітря і напрямку віт­ру та інших чинників. Сухі волокнисті, розрихлені і щитоподібні ре­човини мають велику поверхню стикання з киснем повітря і вигоряють значно швидше, ніж вологі і ущільнені матеріали з великою об’ємною масою. Кіноплівки на нітрооснові, целулоїд, порох, вибухові речовини мають найвищу швидкість горіння серед твердих горючих речовин, ос­кільки вони утримують достатню кількість кисню для повного їх згорян­ня. Вони горять під водою, під землею і в герметичне закритих ємностях.

Характерною особливістю горіння складних за хімічним складом речовин в утворення полум’я і диму. На пожежах залежно від складу горючих речовин, ступеня їх згоряння утворюється дим, що має відпо­відний колір і запах. Каучук, гума, смоли, пластмаси виділяють чорний дим, алюміній, магній, натрій, калій, фосфор - білий, кіноплівка, целулоїд, бездимні порохи - жовто-бурі продукти горіння. Деревина при го­рінні виділяв сірувато-чорний дим тощо.

На пожежах майже завжди утворюються продукти неповного згорян­ня, серед яких іноді трапляються отруйні і вибухонебезпечні речовини.

За кольором полум’я орієнтовно можна визначити температуру го­ріння: червоний відповідав температурі 550 °С; темно-червоний - 700 °С; вишнево-червоний - 900 °С; оранжевий - 1100 °С, а білий - 1400 °С і більше.