Дія електричного струму на організм людини і основні види ураження електричним струмом. Безпека праці при виконанні земляних робіт, страница 7

Досліди свідчать, що опір тіла людини постійному струму більший ніж змінному будь-якої частоти. Різниця в значеннях опору постійному і змінному (50 Гц) струму особливо велика при малих напругах (до 5...10 В). Із зростанням напруги ця різниця зменшується і потішаючи з 40...50 В опір тіла людини як постійному, так і змінному струму про­мислової частоти отав практично однаковим. Останнім часом експеримен­тальне знайдено, що еквівалентні за небезпекою значення обох видів струмів: 120 В постійного і 42 В змінного струму викликають однакові ураження.

Вплив частоти струму на наслідки електротравматизму дуже великий. Доведено, що найнебезпечнішими відносно електричних ударів в змінні струми з промисловою частотою 50 Гц, зі збільшенням частоти небезпека ураження зменшується. Практично це зменшення починається з частоти 1000 Гц і вище. Небезпечна дія струму на організм людини значно послаблюється, починаючи з частоти 500 Гц. При частотах, що перевищують сотні кілогерц дія струму, як правило, не призводить до електричного удару, однак відносне опіків ці струми так само небезпечні, як і змінний струм промислової частоти. Ця особливість струмів високої частоти ви­користовується в медицині, де малопотужні установки СВЧ, УВЧ, ЗВЧ ши­роко  застосовують з лікувальною метою.

Час проходження струму через тіло людини сильно впливав на наслідки ураження в зв’язку з тим, що на протязі часу різко падав опір лю­дини більш імовірним стає ураження серця і накопичуються інші нега­тивні наслідки. Наприклад, для змінного струму частотою 50 Гц гранично допустимий струм при дії протягом 0,1 с становить 500 мА, а при дії протягом 1 с - вже 50 мА (ДЕСТ 12.1.038-82). Досліди показують, що при невеликих напругах (до 20...30 В) за 1-2 хвилини опір знижується майже на 25%, а іноді і більше чим більше часу діє струм, тим більше імовірність важкого чи смертельного ураження. Така залежність поясню­ється тим, що зі збільшенням часу дії струму на живу тканину підвищу­ється значення цього струму, нагромаджуються негативні наслідки впливу струму на організм і, нарешті, підвищується ймовірність співпадання моменту проходження струму через серце з вразливою фазою серцевого циклу (кардіоциклу).

Наслідки дії струму на живий організм полягають в порушенні функції центральної нервової системи, змінах складу крові, місцевому руйнуванні тканин організму під впливом теплоти, що виділяється, порушенні роботи серця і легенів і т. ін.

Очевидно, що зі збільшенням тривалості дії ці всі негативні чинники нагромаджуються, а вплив їх на стан організму збільшується.

2.4. Вплив шляху проходження струму на наслідки ураження

Практично і експериментальне доведено, то шлях проходження струму в тілі липини відіграє суттєву роль в наслідках ураження. Особливо небезпечним в ураження людей в тому випадку, коли людина торкається до струмоведучих пристроїв верхньою половиною тіла, де на шляху протікан­ня струму лежать серце, легені, головний мозок, тобто життєво важливі органи.

Якщо струм проходить іншим шляхом, дія його на життєво важливі ор­гани може бути лише рефлекторною, а не безпосередньою. При цьому не­безпека імовірності важкого ураження різко зменшується. Крім того, оскільки шлях струму визначається місцем прикладання струмоведучих частин до тіла потерпілого, вплив його на наслідки ураження проявляється ще і тому, то опір шкіри на різних ділянках різний.

В електропатології шлях струму через тіло людини носить назву "петля струму", якою відбулося ураження. Можливих шляхів струму у тілі людини дуже багато. Номенклатуру цих петель розробив Г.Л. Френкель. На практиці зустрічається переважно 15 характерних петель, найпоширенішими з них є 5 (рука-рука; руки - ноги; нога - нога, голова – ноги, голова—руки).

Найчастіше струм проходить через тіло людини шляхом рука – рука (приблизно 40% випадків) або права рука – ноги (20%).

Найнебезпечнішими є петлі голова - руки і голова - ноги. В цьому випадку струм може проходити через серце, головний і спинний мозок. Ці петлі виникають відносно рідко.