Опір шкіри становить основну частину опору тіла людини. Електричний опір епідермісу (зовнішнього шару шкіри) у 1000 разів більший за опір дерми (внутрішнього шару). Зовнішній шар епідермісу складається з кількох шарів, верхній, як правило, найтовщий, називається роговим. Роговий шар складається з мертвих ороговілих клітин, що не мають кровоносних судин і нервів, тому є шаром неживої тканини, яка вкриває все тіло. Товщина цього шару на різних ділянках тіла різна (0,02...0,2 мм). Найтовщий роговий шар в тих місцях, які підлягають постійній механічній дії, в першу чергу, на підошвах і долонях, де потовщуючись, він може утворювати мозолі.
Роговий шар має високу механічну міцність, він погано проводить теплоту і електроенергію. В сухому непошкодженому стані роговий шар може розглядатись як діелектрик, його питомий опір досягає 10°...106 Ом×м, тобто в сотні і тисячі разів перевищує опір інших шарів шкіри і внутрішніх органів людини.
Опір однієї і тієї самої ділянки шкіри змінюється в широких межах залежно від її стану. При сухій чистій і непошкодженій шкірі опір тіла людини коливається в широких межах, приблизно від 3000 до 100000 Ом, а іноді і більше, якщо ж зіскоблити роговий шар, опір знижується до 1000...5000 Ом. Таким чином, опір тіла людини різко зменшується від різних факторів. Порізи, подряпини та інші мікротравми можуть знизити опір тіла людини до значення, близького внутрішньому опору.Це збільшує небезпеку ураження людини струмом.
Внутрішній опір тіла людини - це опір внутрішнього шару шкіри, внутрішніх тканин і органів тіла людини. Вони мають різні значення. Наприклад, питомий опір м’язової тканини дорівнює 1,5...3,0 Ом×м, крові - 1...2 Ом×м.
Небезпеку ураження людини струмом збільшує також зволоженість шкіри, оскільки волога, яка потрапила на шкіру людини, розчиняє на її поверхні мінеральні речовини і жирні кислоти, що вийшли з організму разом з потом і шкіряним салом. Внаслідок цього електропровідність шкіри підвищується.
Забрудненість шкіри різними речовинами, особливо тими, що добре проводять струм (металевий або вугільний пил, окалина і т. ін.) знижує її опір, тому що пил, бруд, потрапляючи в протоки потових і сальних залоз, створюють в шкірі струмопрорідні канали.
Отже, особи, що працюють з електрообладнанням за підвищеної температури і вологості повітря, у яких руки забруднюються струмопровідним пилом і брудом, піддаються більшій небезпеці ураження струмом, ніж ті, які працюють сухими і чистими руками.
Опір тіла людини - змінна величина, вона може коливатися в широких межах. Однак при доборі захисних та технічних засобів захисту людей від ураження електричним струмом при інженерних розрахунках за опір тіла людини беруть 1000 Ом.
Наслідки ураження струмом залежать від місця контакту електрода з тілом людини, оскільки опір шкіри у людини неоднаковий на різних ділянках тіла. Найменший опір має шкіра обличчя, шиї, тильної сторони кисті руки, підпахової впадини. На тілі людини є цілий ряд точок, в яких опір шкіри в багато разів менший від опору сусідніх ділянок. Майже всі ці ділянки співпадають з старовинною топографією голковколювання. Пояснити це цікаве явище поки що не можна. Однак відомо, що опір шкіри долоні переважно в 2-3 рази і більше вище за опір шкіри обличчя.
На опір людини впливають також інші чинники, але значно меншою мірою. У жінок, як правило, опір тіла менший, ніж такий у чоловіків, у дітей - менший за дорослих, у молодих людей менший ніж у старих. Пояснюється це мабуть,м тим, до у деяких осіб шкіра тонша і ніжніша, у інших - товща.
При ураженні електричним струмом вирішальними факторами є сила електричного струму (основний чинник), напруга, рід і частота струму, тривалість дії на організм людини, шлях протікання струму через тіло людини і навколишнє середовище.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.