Фібриляцією серця називається такий стан, коли воно перестав скорочуватись як єдине ціле у відповідній послідовності (спочатку передсердя, а потім шлуночок), а настають окремі некоординовані посіпування волокон серцевих м’язів (фібрил) і серце перестає працювати як насос. Воно витрачає енергію, але не виконує корисної роботи, в результаті чого в організмі припиняється кровообіг, серце виснажується і зупиняється. Разом з кровообігом припиняється дихання і настає клінічна смерть. Фібриляція звичайно продовжується короткий час, потім настає повна зупинка серця.
Зупинка дихання як першопричина смерті від електричного струму спостерігається частіше за зупинку серцевої діяльності. Порушення роботи легенів також спричиняється безпосередньою чи рефлекторною дією струму на м’язи грудної клітки, які беруть участь в процесі дихання. Судороги м’язів утруднюють дихальні рухи грудної клітки і в результаті настає асфіксія - ядуха від нестачі кисню і надлишку вуглецю в організмі.
Людина починає відчувати утруднення дихання вже тоді, коли через неї проходить струм в 20...25 мА промислової частоти (50 Гц). Якщо цей струм довгий час буде проходити через тіло людини, настануть судороги м’язів, потім припиниться дихання і нарешті зупиниться серце настане клінічна смерть. Зупинка серця в даному випадку буде викликана вже не дією струму на нього, оскільки струм до 100 мА фібриляції серця не викликає, а припиненням подачі кисню в організм внаслідок зупинки дихання.
Великі струми, від 100 мА до 5 А, які викликають фібриляцію серця, можуть також зупинити дихання. Однак при цих струмах первинним буде припинення діяльності серця, оскільки явище фібриляції настає значно раніше, ніж параліч дихання. При струмах, більших за 5 А, коли людина потрапляє під високу напругу (понад 1000 В), спочатку звичайно припиняється дихання. При надмірному збудженні організму людини, електричним струмом виникає дуже важка нервово рефлекторна реакція організму. Вона супроводжується глибокими порушеннями кровообігу, дихання, обміну речовин тощо. Це - електричний шок. Він мас дві фази: першу - сильного нервового збудження й другу - глибокого гальмування і знесилення нервової системи. Після сильного збудження нервової системи знижується кров’яний тиск, частішає пульс, слабшає дихання, виникає депресія - гнітучий стан і повна байдужість до оточення при наявності свідомості. Такий шоковий стан може продовжуватись від десятків хвилин до однієї доби і більше. Після цього може настати смерть від повного згасання життєво важливих функцій.
Лише при активному і своєчасному наданні лікарської допомоги можна досягти видужання.
Слід зазначити, що електричні удари є серйозною небезпекою для життя потерпілого. Вони викликають 85-87% смертельних уражень (беручи за 100% всі смертельні випадки від дії струму).
Таким чином, як будь-який подразник, електричний струм діє на людину місцеве, пошкоджуючи тканини, і рефлекторно через нервову систему, уражаючи судини, рухальні і дихальні органи.
2.3. Фактори, що впливають на наслідки ураження
електричним струмом
Тяжкість ураження електричним струмом залежить від ряду фізичних і фізіологічних умов.
Тіло людини є провідником електричного струму. Однак провідність живої тканини відрізняється від провідності звичайних провідників і напівпровідників. Це обумовлене не тільки її фізичними властивостями, а також складними біохімічними і біофізичними явищами, які притаманні живому організму.
Наслідки електричної травми залежать від опору тіла людини. Електричний опір тіла людини складається а опору шкіри та опору внутрішніх органів. Опір тіла людини є змінною величиною, що має нелінійну залежність від багатьох факторів, в тому числі від стану шкіри, параметрів електричної мережі, фізіологічних факторів і стану навколишнього середовища.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.