Розроблена технологія зимового бетонування в гарячій опалубці з використанням термоактивного гнучкого покриття (ТАГП) і нагріваючих приладів дозволяв ефективно обігрівати і з мінімальними затратами зводити різні монолітні конструкції за температури зовнішнього повітря до -40 °С. Ця технологія вимагав ретельного дотримання правил техніки безпеки при виконанні робіт.
Працівники, що займаються електротермообігріванням бетону, повинні бути навчені безпечним методам роботи, мати кваліфікаційну групу з техніки безпеки не нижче за третю.
Суть електропрогріву бетону полягав у використанні теплоти, що виділяється в бетон при проходженні через нього електричного струму, для електропрогріву бетонних і залізобетонних конструкція використовується напруга не вище за 127 В. Для прогріву неармованого бетону, а також окремо розміщених залізобетонних конструкцій, що непов'язані загальним армуванням з іншими ділянками робіт, можна використовувати напругу 220 В.
Обігрів може бути наскрізним і периферичним. При зовнішньому обігріві, коли неможливе замикання на арматуру, можна використовувати напругу 380 В.
При електропрогріві ділянка робіт на відстані 3 м від зони прогріву повинна бути огороджена, мати систему блокування, а в нічний час освітлення. Слід встановити в зоні сигнальне обладнання - сирену, лампи червоного кольору, плакати з техніки безпеки, передбачити протипожежне обладнання. Неструмоведучі металеві частини обладнання повинні бути заземлені або занулені, з опором, що не перевищує 4 Ом.
За зоною прогріву круглодобово наглядає робітник, який вимірює температуру. Допускається вимірювання температури бетону вручну термометрами при невідклвченій напрузі від мережі, якщо вона не перевищу 60 В. Персонал при цьому повинен мати діелектричне взуття і рукавиці. За оптимальну температуру прогріву бетону можна прийняти 15...20 °С. За цієї температури через одну добу бетон набирає міцність порядку 70% проектної.
5.4. Техніка безпеки і характеристика умов праці
при кам'яних роботах
Кам'яні роботи відомі у будівництві з давніх часів, використання дрібноштучних кам'яних матеріалів дозволяє споруджувати конструкції будівель і споруд практично без використання засобів механізації. Відомо, що трудомісткість робіт за таких умов дужа висока, а умови праці важкі. Особливо трудомістким процесом є подача на робоче місце муляра штучних матеріалів і розчинів.
З розвитком механізації будівельного виробництва умови праці муляра помітним чином змінлись. Широке використання вантажопідйомних кранів поряд з впровадженням засобів контейнеризації і пакетування дозволяє повністю механізувати трудомісткі підготовчі процеси, що пов'язані з заготовкою матеріалу на робочих місцях муляра. Крім цього, поряд з кладкою дрібних каменів вручну зараз широко використовується спорудження кам'яних конструкцій з великих блоків, що монтуються за допомогою вантажопідйомних кранів.
Природно, що кладка конструкцій з дрібноштучних елементів в більш трудомістким процесом ніж монтаж конструкцій з блоків. Раціональна організація робочого місця муляра дозволяв досягти підвищення продуктивності і створити умови для безпечної праці.
Найбільша продуктивність праці муляра досягається за умов, коди рівень кладки перебуває на висоті 60...80 см від рівня робочого настилу. При кладці цегли на рівні настилу продукт явність праці становить лише 55%, а при кладці на висоті 120 см - до 50% продуктивності праці за оптимальних умов. Кладка цегла на висоті 60...80 см є оптимальною з точки зору фізичного навантаження на людину і зручності робіт, що є важливим фактором при характеристиці умов праці мулярів.
На умови праці мулярів впливають метеорологічні фактори, є цілій рад виробничих чинників, які в першу чергу впливають на безпеку праці. Це фактор розміщення робочого місця у перепаді по висоті 1,3 м і більше що розглядається насамперед з точки зору небезпеки падіння людини з висоти і небезпеки випадкового падіння окремих каменів вниз і травмувань людей, до перебувають біля споруд.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.