за період 2000-2008 рр. відзначились всі рівні освітньої сфери. В
абсолютному значенні фінансування дошкільної освіти за період 2000-2008 рр.
збільшилось в 8 разів, загальної середньої освіти в 8,7 разів,
професійно-технічної – в 7,7 разів, вищої – в 7 разів, післядипломної – в 5,1
рази. Сучасна державна політика у сфері освіти передбачає збільшення видатків
бюджету на фінансування загальної середньої освіти, дошкільної освіти, і
зменшення на вищу освіту і практично незмінною протягом 2000-2008 рр.
залишається питома вага фінансування професійно-технічної освіти в загальній
структурі видатків на освіту. Проте, збільшення витрат на освіту з державних
джерел переважно пов’язане зі зростанням витрат на оплату праці та збільшенням
вартості комунальних послуг і не пов’язане зі зростанням фінансування наукових
досліджень та впровадженням інновацій у сфері освіти.
Серед ланок соціальної
сфери іноземні інвестиції спрямовуються в основному в торгівлю і
рестораннегосподарство. Щоправда, останнім часом на інвестиційну діяльність
мало вплив посилення соціальної спрямованості політики держави. Підвищується
значимість залучення недержавного капіталу для розв’язання завдань
соціально-економічного розвитку країни в процесі реалізації національних
проектів.Для покращення діяльності ринку освітніх послуг, необхідним є
створення інформаційно-аналітичного середовища відповідної сфери підприємництва.
Інвестиції, приміром в освіту, для створення інноваційного потенціалу не
призводять до помітного нарощування темпів економічного зростання без
активізації і підприємницької діяльності. Тобто підприємницька діяльність у
сфері освіти в умовах інформаційного суспільства є важливою передумовою не лише
активізації інноваційної діяльності, але і підвищення її ефективності.У 2008 р.
на ринку освітніх послуг було зареєстровано 42592 підприємств, що на 1845
більше ніж у попередньому. З них за організаційно-правовою формою: комунальних
організацій (установ та закладів) – 75, %, державних організацій – 5,5 %,
філій – 4,9 %, приватних підприємств – 3,7 %, товариств з обмеженою
відповідальністю – 3,6 %. Із зареєстрованих підприємств сфери освіти 4 %
становили малі підприємства, тобто з чисельністю зайнятих до 50 чоловік і
середньорічним обсягом реалізації послуг не більше як 500 тис. євро. Причому
слід відмітити, що їх частка в загальному обсязі реалізованих освітніх послуг
становила 34,3 %.За роки незалежності України суттєвих змін зазнала і структура
навчальних закладів за формами власності. На ринку освітніх послуг зростає
кількість суб’єктів підприємницької діяльності приватної форми власності у
сфері дошкільної, загальної середньої, вищої та післядипломної освіти.
Україні розширюється мережа приватних навчальних закладів,
особливо це стосується вищих та загальноосвітніх, кількість яких за період
1995-2008 рр. зросла в зросла в 1,8 та 3,1 рази відповідно. Все ще незначною є
частка дітей, які навчаються в приватних ЗОНЗ, в 2008/2009 н.р. вона становила
0,5 %, що на 0,4 % більше, ніж в 1995 р. Причому, дана тенденція
спостерігається на фоні суттєвого скорочення частки дітей, які навчались у
державних ЗОНЗ за період 1995-2008 рр. на 35,6 %. У вищих навчальних закладах
приватної форми власності, число студентів за період 1995-2008 рр. зросло у 5,8
разів, і вже в 2008/2009 н.р. становило 15 % всіх студентів країни. Таким
чином, слід відзначити тенденцію до зростання частки приватної освіти в країні
і відповідного розвитку ринку освітніх послуг.Проте невирішеною залишається
проблема оптимального співвідношення між приватною та державною освітою в
Україні. Надмірна орієнтація на приватну освіту не призведе до підвищення
фінансування освітньої сфери. Адже більшість споживачів освітніх послуг мають
низьку платоспроможність. Також слід враховувати досвід провідних європейських
країн, більшості європейських країн. Наприклад, у Німеччині, Австрії та Італії
