Для надання допомоги Україні з цих питань на берлінській зустрічі було утворено міжнародну наглядову раду з рейтингового оцінювання університетів та навчальних програм в Україні. Від країн Євросоюзу до неї ввійшли: Ян Садлак (ЮНЕСКО - голова наглядової ради), Дженс Петер Гаул (директор стратегічного планування німецької дослідницької фундації, Німеччина), Вальдемар Сівінські (президент освітньої фундації "Перспективи", Польща), Фердинанд Девінський (голова комітету Народної ради Словацької Республіки з питань молоді, культури, спорту та інформації, Словаччина).
За погодженням із міжнародною наглядовою радою кафедрою ЮНЕСКО були визначені рейтинги найкращих 200 ВНЗ України, незалежно від форм власності (додаток А).
Окрім загальної рейтингової таблиці для найкращих 200 ВНЗ, були визначені рейтинги за такими групами університетів:
1. Класичні
2. Технічні
3. Технологічні
4. Педагогічні
5. Медичні
6. Юридичні
7. Заклади економіки, управління та торгівлі
8. Аграрні
9. Будівельні та транспортні
10. Заклади недержавної форми власності.
Для ВНЗ, які не надали даних про свою діяльність, рейтинги не визначалися
5. Формування конкурентних переваг вищих навчальних закладів
України.
Конкурентоспроможність вищих навчальних закладів багато в чому залежить від здійснення послідовних і неухильних кроків на шляху підвищення працездатності персоналу та розвитку людського потенціалу. Адже у першу чергу саме від працівників вищої школи залежить її ефективний розвиток та функціонування, забезпечення виховання висококваліфікованих кадрів. Завдяки виступам на різноманітних форумах, участі у міжнародних наукових проектах персоналом вищих навчальних закладів покращується конкурентоспроможність організацій, посилюється їх імідж. Працівники вищої школи здійснюють забезпечення процесів введення інноваційних змін, спрямованих на адаптацію освітніх установ до потреб суспільства, впровадження нових наукових розробок у сфері освіти.
Підвищення конкурентоспроможності організацій відбувається завдяки розробці стратегії діяльності, процесам реалізації соціальних цілей, ефективному використанню внутрішніх резервів та всебічному застосуванню принципів та методів інноваційного менеджменту, що забезпечує процеси введення змін задля підвищення ефективності роботи освітньої організації. Водночас необхідно здійснювати стратегічне планування діяльності організацій, ефективне керівництво соціальними та психологічними аспектами інновацій; забезпечувати процеси створення і впровадження новітніх управлінських технологій.
На рівень конкурентоспроможності вищих навчальних закладів неабиякий вплив мають використання новітніх розробок у галузі вищої освіти, впровадження сучасних форм і методів діяльності.
Процеси управління змінами передбачають два етапи: тактичний і стратегічний. Тому й управлінські процеси щодо підвищення конкурентоспроможності вищих навчальних закладів можна розглядати у короткостроковій (тактичний етап) та довгостроковій (стратегічний етап) перспективах. З тактичної точки зору управління конкурентоспроможністю полягає у досягненні поставлених цілей в обмежений час, підвищенні адаптації співробітників до нових умов діяльності, здійсненні оцінки та відбору працівників, планування найближчих кадрових переміщень тощо.
Довгострокова стратегія вузу передбачає всебічну підготовку, аналіз й оцінку власних можливостей та здатностей. Ефективна робота з інформацією (збір, обробка, використання) дозволяє вищій школі знаходитися в постійному режимі інноваційних рішень і бути клієнтоорієнтованою. Така модель поведінки дозволяє: формувати у потенційних абітурієнтів позитивне ставлення до вищих навчальних закладів, з'ясувати потреби суспільства в освіті та виробити систему ефективних інноваційних дій. У сучасних умовах це стає важливим елементом посилення конкурентоспроможності освітніх організацій.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.