- при коматозному стані лікарські засоби вводяться тільки парентерально (при пероральному прийомі висока небезпека аспірації) і переважно - внутрішньовенно; обов'язкове встановлення катетера в периферичну вену; через нього проводяться інфузія, а при стабільній гемодинаміці і відсутності необхідності дезінтоксикація поволі краплинно вводиться індиферентний розчин, що забезпечує постійну можливість вводити лікарські препарати; - катетеризація сечового міхура повинна проводитися за строгими показаннями , оскільки в умовах догоспітальної допомоги ця маніпуляція зв'язана з небезпекою септичних ускладнень, а при транспортуванні складно забезпечити необхідний ступінь фіксації; - введення шлункового зонду при збереженому блювотному рефлексі без попередньої інтубації трахеї і її герметизації роздутою манжетою небезпечне при комі можливим розвитком аспірації шлункового вмісту (потенційно летального ускладнення, для попередження якого і встановлюється зонд). 5. Діагностика порушень вуглеводного обміну і кетоацидозу: - визначення концентрації глюкози в капілярній крові з використанням візуального тестсмужок; рівень глікемії дозволяє діагностувати гіпоглікемію, гіперглікемію і запідозрити гіперосмолярну кому; при цьому у хворих з цукровим діабетом, звиклим унаслідок неадекватного лікування до гіперглікемії, необхідно враховувати можливість розвитку гіпоглікемічної коми і при нормальному рівні глюкози; - визначення кетонових тіл в сечі з використанням візуальних тестсмужок; дана маніпуляція неможлива при анурії, а при виявленні кетонурії вимагає диференційної діагностики всіх станів, здатних проявиться кетоацидозом (не тільки гіперглікемічна кетоацидотична , але і голодна або аліментарнодистрофічна, деякі отруєння). 6. Диференційна діагностика і боротьба з гіпоглікемією, що є патогенетичною ланкою ряду коматозних станів. Болюсне введення 40% розчину глюкози в кількості 20,0-40,0; при отриманні ефекту, але при недостатньому ефекті доза збільшується (див. нижче). 7. Профілактика потенційно смертельного ускладнення - гострої енцефалопатії Верніке.
Цей синдром є результатом дефіциту вітаміну В1, найбільш вираженого при алкогольному сп'янінні і тривалому голодуванні і надходження великих доз глюкози, що посилюється на фоні. У зв'язку з цим введенню 40% розчину глюкози у всіх випадках за відсутності непереносимості повинне передувати болюсноє ведення 100 міліграм тіаміну (2 мл вітаміни В1 у вигляді 5% розчину тіаміну хлориду).
8 Лікувальнодіагностичне використання антидотів: а) антагоніста опіатних рецепторів - до діагностичного введення налоксону слід відноситися з обережністю, оскільки позитивна реакція (правда неповна і короткочасна) можлива і при інших видах ком, наприклад, при алкогольній, - показання до введення налоксону : - частота дихань < 10 за хв, - різке звуження зіниць, - підозра на інтоксикацію наркотиками, - початкова доза налоксону (в/в або ендотрахеально) може коливатися від 0,4-1,2 міліграми до 2 міліграмів з можливим додатковим введенням через 20-30 хвилин при повторному погіршенні стану, проте частіше всього достатньо 0,4-0,8 міліграмів, що забезпечує і найбільшу безпеку; для пролонгації ефекту можливе комбінування в/в введення з підшкірним; б) антагоніста бензодіазепінових рецепторів - при отруєнні або при підозрі на отруєння препаратами бензодіазепінового ряду (діазепамом [реланіумом, седуксеном], оксазепамом [тазепамом, нозепамом], медазепамом [рудотелем, мезапамом], фенозепамом) показане введення флумазеніла (анексата) в дозі 0,2 міліграм внутрішньовенно протягом 15 секунд з подальшим введенням при необхідності по 0,1 міліграм кожну хвилину до загальної дози 1 міліграм, - небезпека використання флумазеніла полягає в ризику розвитку судомного синдрому при змішаному отруєнні бензодіазепінами і тріциклічними антидепресантами. 9. Боротьба з внутрічерепною гіпертензією, набряком і набуханням мозку і мозкових оболонок:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.