Невідкладна допомога при інфаркті міокарду, страница 4

При невираженому больовому синдромі, пацієнтам старечого віку і ослабленим хворим наркотичні анальгетики можна вводити підшкірно або внутрішньом'язово. Не рекомендується вводити підшкірно більше 60 міліграм морфіну протягом 12 годин.

Для профілактики і припинення таких побічних ефектів наркотичних анальгетиків як нудота і блювота рекомендують внутрішньовенне введення 10-20 міліграм метоклопраміду (церукал, реглан). При вираженій брадикардії з гіпотонією або без неї показано використання атропіну в дозі 0,5 мг (0,5 мл 0,1 % розчину) внутрішньовенно; боротьба ж із зниженням артеріального тиску проводиться по загальних принципах корекції гіпотензії при інфаркті міокарду.

Недостатня ефективність знеболення наркотичними анальгетиками служить показанням для внутрішньовенної інфузії нітратів. При низькій ефективності нітратів у поєднанні з тахікардією додатковий знеболюючий ефект може бути отриманий введенням бета-адреноблокаторів. Біль може бути припинений  після проведення тромболизису.

Стійкий, інтенсивний ангінозний біль є показанням до застосування масочного наркозу закисом азоту (має седативну і анальгезуючу дію) в суміші з киснем. Починають з інгаляції кисню протягом 1-3 хвилин, потім використовується закис азоту (20 %) з киснем (80 %) з поступовим підвищенням концентрації закису азоту до 80 %; після засипання хворого переходять на підтримуючу концентрацію газів – 50:50 %. Позитивний момент - закис азоту не впливає на функцію лівого шлуночку. Виникнення побічних ефектів - нудота, блювоти, збудження або сплутаної свідомості - є показанням для зменшення концентрації закису азоту або відміни інгаляції. При виході з наркозу дають чистий кисень протягом 10 хвилин для попередження артеріальної гіпоксемії.

Для вирішення питання про можливість використання наркотичних анальгетиків слід уточнити ряд моментів:

- переконатися, що типовий або атиповий больовий синдром не є проявом “гострого живота”, і зміни ЕКГ є специфічним проявом інфаркту міокарду, а не неспецифічною реакцією на катастрофу в черевній порожнині;

- з'ясувати, чи є в анамнезі хронічні захворювання системи дихання, зокрема, бронхіальна астма;

- уточнити, коли було останнє загострення бронхообструктивного синдрому;

- встановити, чи є в даний час ознаки дихальної недостатності, які, який ступінь її вираженості;

- з'ясувати, чи є у хворого в анамнезі судорожний синдром, коли був останній припадок.

2. Відновлення коронарного кровотоку в щонайгострішій фазі інфаркту міокарду  за відсутності протипоказань здійснюється шляхом системного тромболізису.

А). Показаннями для проведення тромболізису служать наявність підйому сегменту ST більш ніж на 1 mm принаймні в двох стандартних відведеннях ЕКГ і більш ніж на 2 mm в двох суміжних грудних відведеннях або гостро виникла повна блокада лівої ніжки пучка Гіса при терміні, що пройшов з початку захворювання, більше 30 хвилин, але що не перевищує 6 годин. Застосування тромболітичних засобів можливе і пізніше у випадках коли зберігаються підйом сегменту ST, продовжується біль і/або спостерігається нестабільна гемодинаміка.

На відміну від внутрішньокоронарного системний тромболізис (здійснюється внутрішньовенним введенням тромболітичних засобів) не вимагає яких-небудь складних маніпуляцій і спеціального устаткування. При цьому він достатньо ефективний, якщо початий в перші години розвитку інфаркту міокарду (оптимально - на догоспітальному етапі), оскільки скорочення летальності напряму залежить від термінів його початку.

За відсутності протипоказань рішення питання про проведення тромболізису грунтується на аналізі чинника часу: якщо транспортування у відповідний стаціонар може бути триваліше ніж термін до початку цієї терапії спеціалізованою бригадою “швидкої допомоги” (при передбачуваному часі транспортування більше 30 хвилин або при відстроченні внутрішньолікарняного проведення тромболізису більше ніж на 60 хвилин), введення тромболітичних засобів повинне здійснюватися на догоспітальному етапі надання медичної допомоги. Інакше воно повинне бути відкладене до госпітального етапу.