Методика проектування верстатних пристосувань. Формулювання його службового призначення. Розробка технічних вимог до пристосування, страница 7

Проте спеціальні пристосування проектуються найчастіше до запуску нових виробів у виробництво, коли немає можливості уточнення цілого ряду питань (оброблюваності застосованих у виробі матеріалів, виду використовуваного устаткування і ін.). Тому параметри точності пристосувань найчастіше визначаються аналітично по рекомендованих довідниками і іншими літературними   джерелами   формулах.

Розподіл одержаного допуску виготовлення пристосування в зборі на допуски розмірів деталей, що є ланками розмірних ланцюгів пристосування, забезпечується рішенням прямої задачі при розрахунку цих ланцюгів.

Мета розрахунку на точність полягає у визначенні необхідної точності виготовлення пристосування по вибраному параметру і завдань допусків розмірів деталей і елементів пристосування. Розрахунок, як правило, повинен складатися з наступних етапів:

1) вибір одного або декількох параметрів пристосування, які роблять вплив на положення і точність обробки заготівки;

2) ухвалення порядку розрахунку і вибір розрахункових чинників(факторів);

3) визначення необхідної точності виготовлення пристосування по вибраних параметрах;

4) розподіл допусків виготовлення пристосування на допуски розмірів деталей, що є ланками розмірних ланцюгів;

5) внесення в ТУ складального креслення пункту про забезпечення точності пристосування обробкою його в зборі (у разі неможливості або економічної недоцільності забезпечення одержаного розрахунком допуску розміру пристосування шляхом виготовлення з відповідною точністю і збірки деталей).

Вибір розрахункових параметрів здійснюється в результаті аналізу прийнятих схем базування і закріплення заготівки і пристосування, а також точності забезпечуваних обробкою розмірів. Пристосування розраховується на точність по одному параметру у випадку, якщо при обробці заготівки розміри виконуються в одному напрямі, по декількох параметрах, якщо на заготівці виконуються розміри в декількох напрямах.

Напрям розрахункового параметру пристосування повинен співпадати з напрямом виконавчого розміру при обробці заготівки. При отриманні на оброблюваній заготівці розмірів в декількох напрямах пристосування можна розраховувати тільки по одному параметру у напрямі найточнішого по допуску і найвідповідальнішого по кресленню деталі, що виготовляється, розміру.       

Залежно від конкретних умов за розрахункові параметри можуть виступати допуск паралельності або перпендикулярності робочої поверхні установчих елементів до поверхні корпусу пристосування, контактуючої з верстатом; допуск лінійних і кутових розмірів; допуск співвісності (ексцентриситет) і перпендикулярності осей циліндрових поверхонь і т.п. Найчастіше розрахунковий параметр визначає точність положення робочих поверхонь установчих елементів (їх робочих поверхонь) пристосування відносно опорних (посадочних, приєднувальних) поверхонь корпуса, за допомогою яких пристосування з'єднується із столом або шпінделем верстата. Іншими словами, розрахунковий параметр повинен зв'язувати по точності відносного положення поверхні пристосування, які контактують із заготівкою і з верстатом.

На точність обробки впливає ряд технологічних чинників, що викликають загальну погрішність обробки , яка не  повинна  перевищувати допуск Т виконуваного розміру при обробці заготівки, тобто ≤ Т-ω

де  Т – допуск на одержуваний розмір деталі;

ω – точність обробки, яку отримують при виконанні даної операції без обліку похибки базування (її можна приймати по таблицям з довідників при середній точності обробки).

Для виразу допуску Т виконуваного при обробці розміру слід користуватися формулою

де ∆у — погрішність внаслідок пружних віджимань технологічної системи під впливом сил різання;

∆н — погрішність настройки верстата;

— погрішність установки заготівки в пристосуванні;

∆и — погрішність від розмірного зношування інструменту;

∆т — погрішність обробки, що викликається тепловими деформаціями технологічної системи;