Середньовічна держава в країнах Західної Європи. Ранньофеодальна держава, страница 8

На відміну від нього дворянство, являючись станом спадковим, було замкнуте. Якщо, на перших порах заможні городяни та селяни, купуючи землі у розорених дворян отримували і звання, то у подальшому родоводі дворянство добилося від короля заборони на поповнення цього стану особами неблагородного походження. Дворянство набуло кастового характеру, хоча його склад був Неоднорідним. Існувало розрізнення у правовому положенні підчас одержання воєнних і державних посад між титулованою знаттю (герцоги, маркізи, графи, віконти) і нижчим дворянством, яке переважно займалося господарською, а не політичною діяльністю, і тому активно підтримували королівську владу.

Третій стан складався із селян-цезитаріїв і городян. За рівнем добробуту стан був надзвичайно різноманітним, але всіх його представників об'єднувала "неблагородність" походження.

Перехід від сеньйоріальної до станово-представницької монархії у Франції пов'язаний з централізацією країни. До початку XIV ст. під владою короля вже було об'єднано 3/4 етнічної французької території. Влада окремих феодалів втратила політичний характер, вони були позбавлені права встановлювати свої податки, чеканити монету, вести приватні війни. Королі поступово обмежували сеньйоріальну юрисдикцію, а у XIV ст. остаточно зруйнували її суверенність, вводячи можливість апеляції у Парижський парламент на будь-яке рішення феодальних судів.

З 1305 р. значно укріпилося міжнародне становище французьких королів. Філіпу IV вдалося обмежити владу римського папи над католицьким духовенством. Франція почала визначати стратегічну лінію папської діяльності. Гасконський прилат Бертран де Го став папою Кліментон V та поклав початок обрання у подальшому "французьких" пап (10).

Після цього кроку королівська влада стала досить сильною, щоб створити нову форму монархії - станово-представницьку. Суттєвою рисою королівського правління стало скликання представницьких зборів від станів для обговорення важливих питань внутрішньої і зовнішньої політики і введення нових податків.

У 1302 р. було вперше створено загальнофранцузькі збори - Генеральні штати, які стали у майбутньому найважливішим органом. Періодичність зборів не була установлена, їхня необхідність визначалася королем, який особисто запрошував титуловану знать і вище духовенство. Середнє і дрібне дворянство, церкви і монастирі присилали своїх виборчих делегатів. Третій стан у Генеральних штатах представляв призначений королем або виборчий міський патриціат. Селяни свого представництва не мали на засіданнях вирішувалися питання міжнародних договорів, релігійних війн, інколи обговорювалися королівські законопроекти. Але, найчастіше причиною скликання штатів була фінансова потреба короля, що змушувало його просити грошової допомоги або дозволу на введення нових податків. Таким чином, Генеральні штати на початку стримували необмеженість королівської влади. Але, по мірі посилення королівського абсолютизму скликання цього представницького органу проводилося все менше.

Органи державного управління у період станово-представницької монархії були центральні і місцеві. До центральних відносилися Державна рада, контролюючий за наказом короля окремі системи управління, і Рахункова палата, яка відає фінансами королівства. Найбільш впливовими посадовими особами були:

• канцлер - контролював діяльність королівських чиновників (клерків, секретарів, нотаріусів), займався поточним управлінням, складав проекти королівських ордонансів призначав на судові посади, головував у Раді при відсутності короля;

• конентабель командуючий королівською армією;

• камерарій - скарбник;

• палатіни - королівські уповноважені по особливо важливим дорученням.

Апарат короля складався в основному із професійних юристів легістів, які не мали знатного походження.

Адміністративними одиницями королівства управляли прево, які об'єднувалися у бальяжі на чолі з балья.

Судові функції балья перейшли до призначених ними лейтенантів, які призначалися також на нововведенні посади губернаторів. Інколи бальяжі об'єднувалися у адміністративний округ на чолі з генерал-лейтенантом, призначеним з дворянської знатті.