Середньовічна держава в країнах Західної Європи. Ранньофеодальна держава, страница 12

Феодальна роздробленість Німеччини, відсутність єдиного господарського центру, навколо якого міг би створитися загальнонаціональний ринок (Париж, Лондон), визначили специфіку німецького абсолютизму. Лише на початку XVI ст. саксонсько-тюрингський район почав відігравати основну роль у господарському розвитку більшості німецьких земель (13). На централізовані тенденції у Німеччині негативно вплинула церковна реформа першої половини XVI ст., яка розколола країну на протестантський північ і католицький південь. У результаті Вестфальського миру після тридцятилітньої релігійної війни (1618-1648 рр.) німецькі князівства остаточно звільнилися від імперської залежності. Станово-представницькі установи в середині князівств зупинили своє існування і склалася абсолютна князівська монархія. На території "Священної Римської імперії германської нації" після укладення Вестфальського миру налічувалося біля 300 крупних і дрібних світських та духовних князівств, 51 вільне місто і біля півтори тисячі самостійних рицарських володінь (14). Із абсолютистських германських держав найбільш крупними стали Австрія і Прусія.

У XVIII ст. на землях минулого Тевтонського ордену утворилася Бранденбургсько-Пруська держава, яка з 1701 р., після оголошення брандербургського курфюста королем, почало іменуватися королівством Прусія. При королі діяла Таємна рада як вищий орган державного управління у фінансовій та воєнній сферах. На місцях управляли призначені королем радники-ландрати, які володіли широкими воєнно-поліцейськими повноваженнями.

При австрійському абсолютизмі збереглися представницькі органи. У XV ст. австрійські королі почали обиратися у германські імператори. Австрія стала імператорським доменом. Вища влада у державі належала монарху, при якому діяв центральний управлінський орган - Таємна рада. Існував спеціальний керуючий воєнний орган - придворна Воєнна Рада. При імператриці Марії-Терезії (1740-1780 рр.) був створений центральний суд, що зосередило в імперських руках вищу судову владу. Всезагальний прибутковий податок ще більше посилив залежність підданих імперії від корони (15). Адміністративно-територіальними одиницями були провінції на чолі з обраними місцевими станово-представницькими установами (сеймами) і затвердженими імперською владою намісниками. При цьому реальна влада австрійських Габсбургів розповсюджувалася у більшій степені не на етнічні германські, а на захоплені слов'янські, угорські і північно-італійські землі.

Таким чином, для абсолютної монархії характерно:

1. Підвищення ролі в економічному житті країни непривілейованої частини населення у зв'язку з розвитком капіталістичного господарського укладу.

2. Прорив замкнутості дворянського стану, його поповнення за рахунок народжуваної буржуазії.

3. Централізація верховної влади у державі в руках монарха (царя, короля, імператора).

4. Ліквідація або формальне збереження станово-представницьких установ, які юридичне не обмежують владу монарха.

5. Формування спеціального охоронно-примусового апарату, підпорядкованого монархові (регулярній армії, поліції, органів юстиції).

6. Складання місцевої системи управління повністю підпорядкованої центральній владі, у компетенції якої зосереджується призначення і звільнення чиновників.

7. Юридичне закріплення державного втручання у приватне життя підданих монарха.

Зноски та примітки:

1. Запорожец Н.И. Хлодвиг, король франков // Книга для чтения по истории средних веков. - М., 1991. - с. 20.

2. История государства и права зарубежных стран / Под. ред. О. Жидкова й Н. Крашенинникова. - Ч. 1. - с. 200.

3. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. - Ч. 1. - с. 241.

4. Черниловский 3.-Указ. Соч.-с. 118.

5. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. - с. 353.

6. История Средних Веков. В 2 т. / Под. ред. С.Д. Сказкина. - М., 1977. - Т. 1. -с. 151-152.

7. Лозинский С.Г. История папства. - М., 1986. - с. 84.

8. История государства и права зарубежных стран / Под. ред. О. Жидкова и Н. Крашенинникова. - Ч. 1.-с. 246, 249.

9. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. - с. 228.