Середньовічна держава в країнах Західної Європи. Ранньофеодальна держава, страница 5

Органи місцевого королівського управління діяли тільки в домені короля. Посади місцевих чиновників (прево) виконували у містах майори, а в сільській місцевості сержанти. У їхню функцію входили збори до королівської скарбниці, формування місцевого ополчення, розгляд дрібних судових справ.

У XIII ст. у Франції почали набирати силу централізаційні процеси, що проявилося у поступовому піднесенні королівської влади. Проти феодальної роздробленості країни були спрямовані реформи Людовіка IX (1226-1276 рр.). Воєнна реформа стала правовою основою для створення міської міліції і залучення в армію найманців, що зменшило залежність королівської влади від ополчення васалів. Людовік IX заборонив приватні війни у королівському домені, а на іншій території Франції ввів "40 дів короля", які давали можливість воюючим сторонам звернутися за вирішенням спору до королівського суду.

У 1260 р. була проведена судова реформа. На базі королівської курії створювалася верховна судова палата — парламент, який збирався 4 рази в рік на сесії у Парижі. Склад парламенту призначався особисто королем з числа духівників, рицарів, легістів (юристів), які були прихильниками сильної королівської влади.

Фінансова реформа вводила обов'язковість ходіння єдиної королівської монети, яка з часом витіснила місцеві гроші, які ходили у герцогствах і графствах.

Англія.

Норманське завоювання Англії сприяло складанню тут більш спрощеної системи сеньйоріально-васальних зв'язків. І "великі барони", і просто рицарі отримували землю від Вільгельма, а значить стали безпосередніми васалами короля. У 1086 р. в Англії був проведений перепис населення і землі. Його результати фіксувалися у спеціальному реєстрі "Книзі страшного суду", яка стала основою для організації податкообкладання. Більшість вільних селян перетворилися у розряд кріпосних, їх називали вілани, але за правовим становищем вони прирівнювалися до французьких сервів.

Центральний державний апарат англійських королів суттєво не відрізнявся за своєю структурою від французького (королівська курія, юстиціарій, канцлер, скарбник і т.д.), але його юрисдикція розповсюджувалася на всю країну. А королівська курія була не дорадчим, а постійно діючим адміністративним, фінансовим і судовим органом, якому були підсудними всі королівські васали. Роздробленості Англії на самостійні уділи не відбулося. На чолі територіальних органів королем були поставлені чиновники - шеріфи, які відали місцевим управлінням. Барони володіли владою тільки у своїх замках. При Генріху І разом із королівською скарбницею почала діяти "Палата шахматної дошки" - спеціальний орган, який відав збором королівських доходів і перевіркою звітності шерифів.

Реформи Генріха II Платангенета (1154-1189 рр.) ще більше посилили судову владу короля. Вводилося судове розслідування через присяжних, з'явилися роз'їзні "суди королівської лави" і столичний суд загальних позовів. Тепер кожна вільна людина могла за відповідну платню перенести свою справу із вотчинного суду у королівський. Із компетенції сеньйоріальних судів були вилучені всі тяжкі кримінальні злочини і обмежені їхні повноваження по земельним позовам. Королівська курія була також оголошена вищою апеляційною інстанцією (6).

Німеччина.

Області центральної Європи, романізовані менше усього, довши зберігали родові пережитки. Тільки у XI ст. тут зрештою склалися феодальні відносини. Соціальному розшаруванню суспільства сприяла реформа короля Генріха Птіцелова (919-936 рр.). Здатний забезпечити себе на війні в якості вершника зараховувався у привілейований стан, решта - у податне.

Соціальну верхівку складали світські і духовні князі, їх васалами стали графи, які наділяли землею "вільних панів". Замикали ієрархічну градацію панського класу лицарі. Селян підрозділяли на кріпосних і чиншевиків (оброчників), зберігався невеликий прошарок вільних селян. Особливе становище у Німеччині займали городяни. Вони не являлися податним станом в класичному розумінні, тому що податковому обкладанню підлягало місто в цілому, а не окремі його члени. Міське населення представляли земельні власники, торговці та ремісники.