Методичні вказівки до лабораторних робіт за курсом "Основи теорії пневмоприводу", страница 4

Місце встановлення об’єкту випробувань — «А». Кран Кр перемикається так, щоб його вхід був зв’язаний з виходом на діафрагменному витратомірі ДВ. При підключенному дифманометрі ДМ1, встановлюється пакетний перемикач ПП в позицію «1» і після вмикання подачі повітря через випробуваний пристрій на витратомір знову перемикається в положення «0». Потім проводиться вимірювання перепаду тиску на дросельній шайбі витратоміра. Для припинення подачі повітря перемикач ПП треба встановити в положення «3» та знову повернути в вихідне положення.

Наладка №2. (Вимірювання по 2 методу).

Місце встановлення об’єкту випробувань — «А». Краном Кр підключається ємність Є1, перемикач ПП треба встановити в положення «2». Вмиканням тумблера Т1 робиться короткочасне відкриття розподільника ПР. Повітря через випробуваний пристрій наповнює ємність Є1. Якщо значення тиску, контрольоване манометром М2, перебільшує критичне значення, то тумблерами Т3, Т4, Т5 підключаються додаткові ємності Є2. Після кожного вимірювання робиться скиданя тиску в ємностях вмиканням клапана К4 (тумблером Т6). Кожний вимір повторюється тричі, результат усереднюється.

Наладка №3. (Вимірювання по 3 методу).

Випробуваний пристрій при більшій пропускній здатності в зрівнянні з еталоном встановлюється на виході клапана К4 — місце «Б», а еталон — на лінії підводу — місце «А». Якщо пропускна здатність пристрою мала, то його можна поміняти місцями з еталоном. Краном Кр приєднується ємність Є1. Відкривається клапан К4 (тумблером Т6), а перемикач ПП встановлюється в позицію «1» з послідовним поверненням на «0». Тиск в проточній камері, розміри якої можуть бути збільшені за рахунок приєднання додаткових ємностей, визначається манометром М2 або водяним манометром ДМ1. Після вимірювань постачання повітря перекривається перемикачем ПП в позицію «3»

Температуру повітря в магістралі прийняти 20⁰ С.

Вихідні дані, назви та типи випробуваних пристроїв, дані вимірювань та розрахунків заносяться в таблицю 2 (визначення ) і таблицю 3 (визначення регулюючої характеристики).

За отриманими результатами будуються графіки залежностей , , де n — це положення дроселя. Робляться висновки одержаних результатів.