Особливості перекладу офіційних промов з англійської мови на українську (на прикладі промови прем’єр-міністра Австралії до парламенту), страница 5

1.2 ПУБЛІЦИСТИЧНІ ТЕКСТИ, ОРІЄНТОВАНІ НА ЗВЕРТАННЯ

Публіцистичний стиль мови охоплює велику кількість типів текстів, але зважаючи на мету та метеріал дослідження, ми розглянемо специфічні риси офіційних промов, які можна віднести до публіцистичних текстів, орієнтованих на звернення. Вони передають не тільки зміст у визначеній мовній формі. Характерним для них є те, що з ними завжди пов’язані наміри, певна ціль та екстралінгвістичний ефект. Саме цей ефект і є головним. Тому, при перекладі потрібно перш за все зберігати чітке звернення до слухача і читача. Мовне оформлення певного змісту в текстах, орієнтованих на звернення, повинне бути підпорядковане визначеним специфічним екстралінгвістичним ціле установкам мови. У читача або слухача повинна бути викликана певна реакція, іноді це повинне його спонукати до певної дії. Іноді відбувається так би мовити відособлення мовної функції звернення, яка теоретично присутня в кожному мовному вислові. Так, наприклад рекламний текст може бути чистим зверненням, яке не передає інформацій і не планує естетичного впливу. У будь якому разі, щоб текст міг бути віднесений до аппелятивного типу, аппелятивна функція повинна стояти на першому місці [13:224].

Відповідно до даного вище визначення, всі тексти, в яких аппелятивна функція є домінуючою, в яких реклама, агітація, проповідь, пропаганда, полеміка, демагогія або сатира виступають як основа або ціль мовного виразу. Агітація в цілому визначається як “цілеспрямований вплив на групу людей з ціллю вплинути на їх поведінку ”. Якщо автор підкреслює, що він звертається до пихатості, страху, снобізму або невірно зрозумілій гордості, то в цьому випадку текст втрачає свій специфічних характер, якщо неадекватне мовленнєве оформлення перекладу не дозволяє викликати аналогічний ефект [13:224].

Агітація на користь визначених світоглядних і політичних цілей є пропагандою. Ці тексти нерідко перетворюються в полемічні, а використані як інструмент політики легко переходять у демагогію. Полеміка і демагогія як і всі форми “негативної” пропаганди нерідко користуються засобами сатири. Поняття пропаганди і демагогії близькі до ідеї риторичних текстів. Однак у відношенні текстів, орієнтованих на звернення, можна сказати, що їх не можна ототожнювати з визначеними літературними жанрами. Серед риторичних можуть бути виділені тексти, орієнтовані на зміст та форму (доповіді, урочисті жалібні та інші промови) та тексти, орієнтовані на звернення (передвиборні тексти  і пропагандистські промови) [13:225].

Полеміка і сатира зі своєї сторони, можуть бути використані як засіб необхідної характеристики, як у промовах, так і в багатьох літературних жанрах (газетні коментарі, трактати, полемічні замітки, памфлети, сатиричні вірші). Для віднесення тексту, до типу текстів, орієнтованих на звернення, головне – це визначити чи можуть до нього бути застосовані слова Людвіга Ронера про сатиру: “Її сутність – це тенденція, екстралітературний настрій. Її цілеспрямованість обмежує внутрішню волю сатирика і шкодить художній формі”.

Риси, які Ронер приписує сатирі, – тенденційність, екстралітературний настрій і цілеспрямованість – одночасно характеризують і всі тексти, орієнтовані на звернення. Вони не тільки шкодять художній формі, як підкреслює Ронер, але і є для перекладача необхідним сигналом, що при перекладі важливіше всього зберегти саме ці параметри [13:225].