Особливості перекладу офіційних промов з англійської мови на українську (на прикладі промови прем’єр-міністра Австралії до парламенту), страница 3

Безумовно, завжди треба пам’ятати, що використовувати іншомовні слова треба з урахуванням тематики, смислової та естетичної цілеспрямованості.

У всіх функціональних стилях звичним є поєднання стилістично забарвлених елементів з нейтральними, хоча у кожному стилі це поєднання різне. В офіційно-діловому стилістичні елементи однорідні та визначені: у них присутнє книжне та канцелярське забарвлення. Майже те ж саме спостерігається і в науковому стилі (тут стилістично забарвленими вважаються терміни). Зовсім іншим є сполучення нейтральних та стилістично забарвлених засобів в публіцистичному стилі, де принципово можливе будь-яке стилістичне забарвлення, від найнижчого до найвищого, причому саме поєднання носить часто конфліктний характер: спостерігається  ‘‘конфлікт експресії і стандарту, як загальна ознака газетних та інших публіцистичних текстів’’ [6:47]. Наприклад,  в уривку ‘‘Потім посеред кімнати матеріалізувався дух Малюти Скуратова і биту годину читав мені лекцію про любов і дружбу. Якийсь приблудний привід, не гаючи часу, попросив п’ятірку до тринадцятої зарплати.’’ констатують книжне словосполучення «матеріалізувався дух» і розмовне «бита година», книжне «не гаючи часу» і народне «п’ятірка». Звичайно, таке своєрідне ‘‘конфліктне’’ співвідношення забарвленості і стандарту, емоційності та інформативності по-різному проявиться в різних публіцистичних жанрах,  проте завжди є конструктивною ознакою цього функціонального стилю [6:47].

 На морфологічному рівні публіцистично забарвлених засобів відносно не багато. Тут, перш за все, можна виділити стилістично значимі морфологічні форми різних частин мови. Наприклад, в публіцистичному стилі характерне вживання однини іменників у значенні множини: українська людина завжди відрізнялась своєю зрозумілістю; це стало випробовуванням для британського платника податків та подібне.

Також особливістю публіцистичного стилю вважається використання незчисленних іменників у формі множини: сбоводи, пошуки, настрої та інше. В деяких жанрах публіцистики використовуються іменники  множини в спеціальному значенні. Наприклад, іменник ради використовується у значенні ‘‘сукупність органів наділених вищими повноваженнями’’ (міські ради), свободи у значенні конкретизації (політичні свободи). До особливостей публіцистичного стилю можна віднести і часте використання наказових форм дієслова. Вони є стильотворчою рисою у закликах, зверненнях: Люди планети, вставайте, сміливо крокуйте вперед! Затверджуйте соціальну справедливість!; Шановні читачі! Свої побажання та зауваження надсилайте в редакцію [11:103].

Морфологічні відмінності публіцистичного стилю  знаходяться в сфері статистичних закономірностей, тобто існують певні форми, які найчастіше використовуються саме в цьому стилі і тому стають його ‘‘морфологічною особливістю’. Наприклад плюраризм поглядів, час змін, міністр економіки, проведення конференції, реформа цін. Для публіцистичного стилю характерним являється використання дієслівних часових форм теперішнього та минулого часу. Причому за формами використання теперішнього часу даний стиль займає середнє положення між науковим і офіційно-діловим. Очевидно це пояснюється тим, що в публіцистиці підкреслюється ‘‘сьогочасний ’’ характер події, тому і використовується теперішній час: 3 квітня починається візит у Мінськ Прем’єр-міністра Республіки Польща; Через два тижня відкривається концертний сезон. Форма минулого часу використовується у цьому стилі  частіше ніж в офіційно-діловому та науковому, але не так часто як у художньому: З величезним успіхом завершився теперішній театральний сезон в Київській державній опері. Події розгорнулись з блискавичною швидкістю [11:104].