Розробка проекту середнього ремонту двохколійної ділянки протяжністю 50 км, страница 2

Вихідні матеріали для розрахунку виправки кривої отримують при її зніманні, котра міститься у вимірюванні стріл ізгибу. Для цього криву по зовнішній ниті та примикаючи до неї прямі розмічають на рівні поділки довжиною 10м (при радіусах кривої менше 400 м приймають п`яти метрові поділки). Розмітку та нумерацію точок ведуть у напрямку зростання кілометрів. Мітку наносять білилами на шийці рейки з внутрішнього її боку. Це забезпечує промір та рихтовку кривих завжди в одних і тих же точках. Розмітку починають та закінчують на явно виявлених прямих з таким розрахунком, щоб на прямих вийшло три – чотири мітки. Нульову точку ділення ув`язують з існуючим пікетажем.

Розрахунок виправки кривих не має відразу прямого рішення, а виконується поетапно методом послідовного наближення. Перший етап розрахунку заключається в тому, що на основі маючих натуральних стріл задаються розрахункові стріли, при котрих крива буде вірною, та перевіряють, задовольняє чи вона вимогам, які пред`являються к виправленню кривої, або ні. В останньому випадку, що як правило, і буває на практиці, проводять другий етап розрахунку кривої, котрий полягає в тому, щоб у перший варіант розрахункових стріл вносять корективи, які дозволяють прийти к задовільному рішенню.

На графіку натуральних стріл намічають перший варіант проектних стріл, Масштаби завжди приймають слідуючи: горизонтальний – одна поділка кривої відповідає 1 см, вертикальний – 1:1. Під віссю графіку розташовують три горизонтальні графи: для натуральних, розрахункових та проектних стріл і строку для номерів точок поділок кривої.

Виміряні стріли вписують у відповідну графу графіка і по ним строять графік натуральних стріл. Потім на графіку натуральних стріл  будують графік розрахункових стріл. Лінію графіку розрахункових стріл проводять так, щоб вона можливо більшу кількість разів перетинала лінію натуральних стріл; при цьому на ділянці кругової кривої її проводять паралельно вісі графіку, а на ділянці перехідних кривих – під якимсь кутом, величина якого залежить від довжини перехідної кривої та розрахункової стріли кругової кривої.

Після того як графік розрахункових стріл побудован, у відповідну графу виписують визначені по графіку значення розрахункових стріл для кожної точки кривої та підраховують їх суму. Сума розрахункових стріл повинна дорівнювати сумі натуральних стріл.

Отримані розрахункові та натуральні стріли вносять у таблицю розрахунку виправки кривої.

У гр. 4 вписують різницю між натуральними та розрахунковими стрілами. Якщо натуральна стріла більше розрахункової, то різниця пишеться зі знаком плюс, якщо менше – зі знаком мінус. Алгебраїчна сума даних гр. 4 повинна дорівнювати нулю.

 У гр. % вписують зростаючим етапом алгебраїчну суму різниць стріл для кожної точки поділки. Потім підраховують ітог – різниця між доданими та від`ємними числами гр. 5.

У гр. 6 зростаючим ітогом вносять алгебраїчну суму сум (розрахунковий полуздвиг) різниць стріл. Величина полуздвига у останньому рядку гр. 6 повинна дорівнювати ітогу гр. 5 , що являється контролем розрахунку гр. 6.

Розрахунок показує, що перший варіант розрахункових стріл виявляється незадовільним, так як не виконана основна умова – рівність нулю полуздвигів у останній точці кривої. Для того щоб була виконана ця умова, необхідно у перший варіант розрахункових стріл внести деякі коректировки.

Коректування розрахункових стріл і, відповідно, здвигів виконується за допомогою графіа полуздвигів. Цей графік будують на основі даних гр. 6 в масштабах: горизонтальний – такий  як і для графіку стріл, а вертикальний вибирають в залежності від розмірів розрахункових полуздвигів у межах від 1:1 до 1:10.

Коректують розрахункові стріли нанесенням на графік полуздвигів ліній новою проектною кривою. При цьому нова проектна лінія повинна дотикатися у початковий та кінцевий точках з лінією полуздвигів для того, щоб у місці дотику кривої з прямою ділянкою колії здвиг дорівнював нулю. Між початковою та кінцевою точками проектна лінія може проходити як завгодно.