На кожному підприємстві у процесі виробництва /основного та допоміжного/ використовується велика різноманітність технологічного оснащення, яке зношується, а потім піддається ремонту і відновленню. Своєчасне забезпечення цехів необхідним оснащенням та організація його раціональної експлуатації, його випробування та відлагоджування, забезпечення робочих місць оснащенням, контроль за впровадженням останнього, облік та аналіз ефективності використання становлять завдання інструментального господарства.
Для розв’язання зазначених завдань на підприємствах створюються відповідні служби та виробничі підрозділи.
До складу інструментального господарства входять: інструментальний цех, центральний інструментальний склад /ЦІС/, цехові інструментально -роздаткові кладові /ІРК/, заводська база відновлення інструменту, заточувальні відділення у цехах, інструментально-ремонтні відділення /дільниці/ у цехах.
ЦІС здійснює приймання інструментів, пристроїв із свого виробництва та зовні, організує зберігання і облік, контролює рух оснащення ті видавання його цеховим інструментально - роздатковим кладовим.
Класифікація інструментального оснащення.
Під класифікацією розуміється розподіл всього застосовуваного інструменту на групи, підгрупи, класи відповідно до його виробничого призначення та характеру використання.
Технологічне оснащення за характером використання поділяють на стандартне та спеціальне. Стандартне виготовляється відповідно до ГОСТу, як правило, спеціалізованими інструментальними підприємствами.
Спеціальне оснащення проектується та виготовляється підприємством–споживачем для виконання конкретної детале-операції.
За призначенням оснащення поділяють на такі класи:
1. Ріжучий інструмент.
2. Абразивний інструмент.
3. Вимірювальний інструмент.
4. Слюсарно-монтажний інструмент.
5. Ковальський інструмент.
6. Допоміжний інструмент.
7. Штампи.
8. Пристрої.
9. Моделі і прес-форми.
10.Різний інструмент.
Класифікація оснащення та поділ її на більш дрібні групи проводиться за певною системою індексації – десятковою, літерною і т. д.
Для визначення потреби в інструменті на будь-який період необхідно встановити: номенклатуру інструменту, витрачання інструменту за кожним типорозміром, а також запаси або оборотний фонд інструменту по підприємству загалом.
Потреба в інструменті на плановий період Нп складається з витрачання Нв та різниці між необхідним і оборотним фондом Но та фактичною величиною його на початок планового періоду Но.ср і визначається за формулою
Нп = Нв + Но + Но.ср
Застосовуються три методи розрахунку витрачання інструменту: статистичний, за нормами оснащення та за нормами витрачання.
При статистичному методі за звітними даними за минулий рік визначається фактичне витрачання інструменту, що припадає на 1000 крб. валової продукції або 1000 годин роботи обладнання тієї групи, на якому використовується відповідний інструмент. Витрачання інструменту на 1000 крб. валової продукції може бути визначене за даними бухгалтерського обліку. Помноживши це витрачання на продукцію у плановому періоді, матимемо витрачання інструменту за цей період.
Витрачання інструменту у натуральному виразі за кожним видом або типорозміром визначається поділом витрачання у грошовому виразі на середню собівартість чи ціну одиниці даного виду інструменту. За актами можна визначити витрачання його і в натуральному виразі за кожним видом або типом на 1000 крб. валової продукції та на весь випуск у плановому періоді.
Знаючи фактичне витрачання інструменту у грошовому чи натуральному виразі або час роботи обладнання за звітний період, можна визначити витрачання інструменту на 1000 годин роботи відповідної групи обладнання.
При статистичному методі розрахунку інструменту можна отримати похибку, тому його рекомендується застосовувати лише в одиночному та дрібносерійному виробництві і для розрахунку інструменту, за яким можна встановити строки служби.
Метод розрахунку за нормами оснащення.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.