нормування не окремих операцій, а процесу праці;
виділення груп витрат, зниження яких залежить від величини результату, для визначення підвищення результативності виробництва;
нормування механізованих та автоматизованих процесів, виходячи з продуктивності машин з урахуванням обмежень для збереження нормального стану працівників;
норма повинна встановлюватися з урахуванням впливу психологічних та фізіологічних особливостей людського організму. При цьому групові особливості /стать, вік/ мають враховуватися при встановленні завдань, а можливі відхилення внаслідок індивідуальних відмінностей та коливання темпу роботи у часі – використовуються для розрахунку допустимих відхилень фактичних значень від нормативних;
державне нормування передбачає розробку науково обґрунтованих норм і нормативів. Однак характер їх дії для підприємств – рекомендаційний.
Норма – це інструмент, який дає можливість ефективно і розумно господарювати. Але щоб цей інструмент діяв, повною мірою виконував певні функції, його повинні розробляти не окремі підприємства, а спеціалісти, які мають глибокі знання і можливості. Йдеться не про те, щоб готувати колишні інструктивні матеріали, які зв’язують і сповивають роботу по організації, нормуванню та оплаті праці різноманітними обмеженнями. Йдеться про створення та доведення до працівників підприємств науково обґрунтованих методів застосування певного критерію оцінки трудового внеску, на підставі яких вони б ефективніше використовували надані їм права;
Необхідність створення централізованих служб нормування сукупних витрат на підприємствах з включенням до складу груп нормування спеціалістів різного профілю: конструкторів, технологів, психологів, фізіологів, нормувальників, спеціалістів з організації праці та управління, збуту продукції. Це створює можливість спільного проектування технологій, організації та розробки норм, які містять витрати всіх видів ресурсів у виробництві та експлуатації.
14.2 Робочий час і методи його вивчення
Величина витрат праці на виконання конкретної роботи залежить від складності трудового процесу, у ході якого вона виконується. Тому для того, щоб норми праці активно сприяли його продуктивності, вони повинні встановлюватися на раціонально спроектований для конкретних організаційно-технічних умов трудовий процес, який складається з рухів, дій, прийомів та комплексів прийомів.
Під трудовим рухом розуміють одноразове переміщення рук, ніг, пальців, корпусу робітника з одного положення в інше при виконанні трудової дії /простягнути руку до інструменту, взяти його і т.д./.
Трудову дію розуміють як сукупність трудових рухів, які безперервно йдуть один за одним, здійснюються одним або групою робітників при незмінних предметах і засобах праці /взяти інструмент, покласти деталь і т.д./.
Трудовий прийом розуміють як сукупність трудових дій, які настають одна за одною та становлять завершену частину роботи над одним або кількома предметами праці: запуск верстата, вмикання подачі і т.д. Інколи вони об’єднуються у комплекси прийомів.
Комплекси трудових прийомів являють собою сукупність трудових прийомів /частина трудової операції/, які виділяються з трудового процесу за технологічною послідовністю або спільності факторів, які впливають на час їх виконання: встановлення різця на розмір, встановлення деталі у пристрій та її зняття і т.д.
Сукупність трудових дій, рухів, прийомів /комплексів прийомів/, що здійснюються одним чи групою робітників, і така, що включає всі їх дії по виконанню заданої роботи над одним або кількома предметами праці, називають трудовою операцією.
За кожним з цих елементів трудового процесу встановлюється нормований час його виконання.
Для цілей нормування праці необхідно знати класифікацію витрат робочого часу. Робочий час виконавця /виконавців/, необхідний для виконання певної роботи, класифікується за характерними ознаками. Він поділяється на час роботи та час перерв.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.