Оперативно-виробниче планування на підприємстві. Основи управління приладобудівним підприємством. Автоматизація управління підіриємством (Глави 17-19 навчального посібника "Організація, планування та управління на приладобудівних підприємствах), страница 8

6.  У чому полягають особливості системи оперативнокалендарного планування для серійного виробництва?

7.  У чому специфіка завдань планування для дрібносерійного та одиничного виробництва?

8.  Охарактеризуйте специфічні особливості дрібносерійного багатономенклатурного виробництва.

9.  Шляхи підвищення ефективності дрібносерійного багатономенклатурного виробництва.

10.Що характеризує міра близькості між виробами?

11.Використання міри близькості між виробами у математичних моделях задач планування.

12.Охарактеризуйте модель розподілу виробничої програми за плановими періодами.

13.Охарактеризуйте модель побудови черговості виготовлення виробів у дрібносерійному виробництві.

Глава 18. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ

ПРИЛАДОБУДІВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

18.1. Зміст та принципи управління

Управління являє собою складний специфічний процес. Він спрямова­ний на людей і його здійснюють люди. Кожна людина має складну психоло­гію, своєрідний характер, свої інтереси та нахили. В індивідуальній діяльності управління не відокремлюється. Колективна праця потребує спеціального органу управління або керівника.

Слід відрізняти управління складним технічним комплексом /літак, автомобіль, космічний корабель/ і виробничим колективом підприємства, наукової організації, конструкторського бюро або закладу. Друге нале­жить до організаційного управління і вивчається у дисциплінах органі­заційно-економічного профілю.

Управління підприємством являє цілеспрямовану дію органів госпо­дарського керівництва підприємства та громадських організацій на ви­робничий колектив з метою досягнення основних цілей виробництва.

Об'єктивна необхідність управління виробництвом суспільної праці пов'язана з її поділом та кооперацією. К.Маркс вперше обгрунтував ви­ділення управління в окрему функцію матеріального виробництва, яка виникає у процесі поділу праці. Відзначаючи цю закономірність, він писав: "Всяка безпосередньо суспільна або спільна праця, здійснювана у порівняно великому масштабі, потребує більшою чи меншою мірою управ­ління, яке встановлює узгодженість між індивідуальними робітниками та виконує загальні функції... Окремий скрипаль сам управляє собою, ор­кестр потребує диригента".

З кібернетичного боку управління являє собою підтримання системи у заданих параметрах економічних показників.

Управління характеризується своєю статикою та динамікою. Статика управління відбиває структуру органів управління, а динаміка - процес функціонування останніх і працівників цієї системи.

Управління підкорюється меті розвитку суспільного виробництва. З розвитком останнього ускладнюються і завдання управління у зв'язку з тим, що зростають суспільні потреби та збільшується номенклатура виготовлюваної продукції; ускладнюються вироби; має місце висока оновлюваність продукції; відбувається соціальний розвиток працівників.

Представником "класичної" школи теорії управління є французький інженер Анрі Файоль /1841-1925 рр./. У її межах було вироблено поняття організаційної структури як системи взаємозв'язків між посадами чи ро­лями, у якій провідне місце належить принципу ієрархічнооті. Визначаю­чи необхідність горизонтальних зв'язків, А.Файоль головну увагу приді­ляв вертикальним зв'язкам як основі організаційних взаємодій. Організа­ція розглядалася як замкнена система, а поліпшення її функціонування забезпечувалося за рахунок внутрішньої раціоналізації без урахування зовнішнього середовища. Точно та чітко формулюючи основоположні поси­пання, А.Файоль подав гармонійну структуру організації управління ви­робництвом. Сутність його доктрини полягає у визначенні функцій адміністраторів, які сприяють успішній роботі апарату. А.Файоль розглядав свої ідеї як завершену систему, яку можна доповнювати відповідно до нагромадженого досвіду. Якщо резюмувати, то управляти означає передба­чати, організовувати, розпоряджатися, погоджувати, контролювати. Увага до ідей "класичної" школи не втрачена і сьогодні, більше того, вони використовуються у керівництві підприємствами зарубіжних країн, у про­грамах навчання менеджерів.