Ефективне управління часом дозволило провідним японським компаніям не лише знизити виробничі витрати, а й запропонувати ширший асортимент товарів, охопити значно більше ринків і підвищити технологічну досконалість своєї продукції. Експерти в галузі менеджменту підкреслюють, що японські промисловики обходитимуть американські компанії доти, поки останні не скоротять час на розробку та впровадження своєї продукції з 36-48 місяців до 12-18. Перехоплення ініціативи в інноваціях вимагає значно швидших часових циклів.
На думку західних соціологів, докорінна причина економічної відсталості багатьох народів полягає саме у недбалому ставленні до часу. У розвиненій же економіці виграти у часі у своїх конкурентів означає обійти їх за технологічними, економічними, соціальними та іншими показниками. З цього зрозуміло, чому такий дорогий час ділових людей /які заради економії часу не шкодують грошей/. Особливість полягав у тому, що за сучасних умов дуже зростає важливість фактора терміновості у комерційних контактах.
Таким чином, перехід до управління на основі та за допомогою часу заклав передумови інтенсивного економічного зростання, що йде на зміну його екстенсивно-просторовій формі.
Управлінська діяльність являє собою безперервний процес ділового спілкування, роботу з людьми. Господарський керівник має постійно вивчати та оцінювати працівників. Найважливішим аспектом роботи з людьми є відбір та розстановка кадрів, тому немає сумніву, що спирання на психологію дає в цьому плані не дуже багато.
Основними якостями менеджера, які відрізняють його від нинішнього звичайного керівника, є:
компетентність, яка служить основою меншої кількості помилок і збитку;
чесність, яка дозволяв приймати правильні рішення;
обов'язковість - основа дідового життя;
уміння ризикувати через роботу за умов невизначеності та постійного підвищення ціни рішень, які приймаються, особливо, коли за умов НТП доводиться мати справу із ситуаціями, для яких характерне незнання наслідків;
підприємливість, постійна одержимість справами;
організованість та чесність і виховання того ж у підлеглих, доведені у західному менеджменті до культу.
Менеджменту притаманна прагматична спрямованість, відповідно до якої він оперує категоріями "ефективність" та "корисність" набагато частіше, ніж поняттями "істина", "справедливість". Прагматизм ввертається від абстракції недоступних речей, від словесних рішень, до конкретного, до фактів, до дії, до влади.
Як самостійний тип професійної діяльності менеджмент можливий лише на базі розвиненого ринку, що склався. Він є управлінським механізмом. вбудованим у ринкову економіку. В свою чергу ринок, як зазначалося, надає менеджерам певної незалежності як перед обличчям власників капіталу, так і перед авторитетом урядових чиновників, оскільки ризик і невизначеність, які супроводжують будь-яку ринкову операцію, формують у менеджерах самостійність і відповідальність за кроки, які вони роблять, сприяють удосконаленню їх професіоналізму.
Досвід менеджменту у зарубіжних країнах свідчить, що складовими діяльності підприємців та менеджерів, поряд із завданнями максималізації прибутку, в зміцнення платіжоспроможного попиту населення, збагачення та розвиток того соціального середовища, де бізнесмену доводиться працювати. Без формування маси потенційних покупців широкомасштабне, поточне виробництво виявляється позбавленим будь-якого сенсу. Ця проблема розв’язується шляхом створення "середніх класів" населення, для яких характерні висока виробнича активність і розвинені споживацькі можливості. Завдання менеджменту полягає в тому, щоб зробити людей спроможними до спільних дій, надати їх зусиллям ефективності, згладити притаманні їм індивідуальні слабкості.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.