Оперативно-виробниче планування на підприємстві. Основи управління приладобудівним підприємством. Автоматизація управління підіриємством (Глави 17-19 навчального посібника "Організація, планування та управління на приладобудівних підприємствах), страница 5

Найвідповідальнішим календарно-плановим нормативом е величина партії предметів праці, а також періодичність повторювання їх вироб­ництва.

Величина партії - це кількість даних предметів, які водночас запускаються у виробництво, рухаються у нерозчленованому складі за технологічними операціями з одноразовою витратою по них підготовчо-ааключного часу  t_п.з.. Розмір партії завдає відомого взаємопротилежного впливу на економіку виробничо-господарчої діяльності підприєм­ства. Позитивний вплив виявляється в тому, що із збільшенням партії зростає продуктивність праці і знижується собівартість виготовлення деталі. Негативний вплив полягає у тому, що із зростанням партії збільшується тривалість виробничого циклу та величина зв'язування оборотних коштів у незавершеному виробництві.

Науковці робили чимало спроб розрахувати оптимальний розмір партії предметів праці, виходячи з урахування впливу зазначених факто­рів. Методи його визначення можна поділити на дві групи. До першої наложать методи встановлення величини партії, виходячи лише з часових параметрів, наприклад

де  - мінімальна величина партії предметів праці, шт.;  - коефіцієнт допустимих втрат часу на переналагоджування облад­нання / = 0,03 - 0,1 залежно від виду обладнання та типу вироб­ництва: менші значення - для великосерійнсго виробництва, більші -для дрібносєрійного/;  - час підготовчо-заключних робіт, які припадають на партію деталей, хв;  - норма штучного часу, хв.

Друга група методів аналітичного розв'язування даної задачі зводиться до зіставлення економії витрат та втрат у виробництві за­лежно від розміру партії

де  - річний обсяг випуску, шт.;  - витрати на налагоджу­вання та інші роботи по підготовці до запуску, крб.;  - собівар­тість деталей /предметів праці/, крб.;  - нормативний коефіцієнт, що враховує витрати на зберігання ааділів /частина від їх вартісної оцінки, в середньому 0,2/.

Слід також зазначити, що розрахункові розміри партії деталей повинні бути скоректовані з урахуванням ряду умов і вимог конкретного виробництва, зокрема таких:

площі, необхідні ддя розміщення або зберігання партії деталей;

рівність чи парність партії запасом її обробки стійкості

інструменту та пристроїв;

ув'язка розміру партії з місткістю пристроїв, габаритами і обсягами стандартної тари та транспортних засобів.

Дотримання двох перших вимог забезпечує скорочення витрат на настроювання обладнання, використання площ, а третьої - спрощення та здешевлення обліку, зберігання та переміщення деталей.

17.3.3. Дрібносерійне та одиничне виробництво

Дрібносерійне та одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виготовлюваних виробів. Випуск цих виробів може повто­рюватися через нерівні відрізки календарного часу або взагалі не повторюватися. Така специфіка зумовила застосування позамовної систе­ми планування, де планово-обліковою одиницею для підприємства зага­лом є один або кілька конструктивно-однорідних виробів /модифікацій/ одного найменування, а для цеху замовлення являє собою товарний комп­лект деталей, які входять у це замовлення.

Внутрішньозаводське планування дрібносерійного та одиничного виробництва специфічне, оскільки існують два ріновиди цих типів ви­робництв:

а/ такі, що виготовляють нескладні і нетрудомісткі прилади при досить великій їх номенклатурі /кількості модифікацій/ з коротким циклом виробництва;

б/ такі,  що виготовляють дуже складну і трудомістку продукцію а тривалим виробничим циклом.

Найбільші труднощі при плануванні виробництва виникають на під­приємствах другого типу, які мають обмежені можливості скорочення номенклатурних позицій у програмах цехів та дільниць за рахунок одно­разового /партіонного/ запуску у виробництво значного числа уніфіко­ваних частин, властивих виробам підприємств першого типу.

17.4. Математичні моделі формування виробничих програм